Летиція поклала фрукти і горіхи на підлогу.
— Мама і дяді люлі-люлі, — сказала вона найстаршому з хлопчиків, прикладаючи складені долоні до вуха і заплющуючи очі. — Довго люлі-люлі. До завтра. Їжте, пийте, нічого не бійтеся. Мама і дяді прокинуться.
Малюк подивився на неї і засміявся. Навряд чи він щось зрозумів, але хапонув банана і запхав до рота.
— Дивись за маленькими.
Летиція погладила його по кучерявій голівці і заспішила назад на палубу.
У мене наче камінь з душі звалився. Тепер я бачив, що дикуни не мертві — вони поснули глибоким сном. У ромі була не отрута, а снодійне!
Та, котрій я віддав своє серце, не кат і не чудовисько. Яке щастя!
Розділ двадцятий
Стриб-скок
Лаштування до експедиції в глиб острова забрало всього кілька хвилин. Всіх охопила нетерплячка.
Логан наказав не брати з собою вогнепальної зброї, щоб не обтяжувати себе зайвою вагою, адже хижих тварин на Сент-Моріці немає, а дикуни всі поздихали. Інструменти, за словами штурмана, теж не знадобляться — Пратт залишив у печері все необхідне.
Йшли впорожні. Єдиною ношею була заплічна торба з провізією. Гаррі суворо оголосив, що, поки скарб не буде знайдений і винесений, до спиртного прикладатися заборонено. Але всі й так були немов захмелілі. Проноза пританцьовував на місці від збудження, Кліщ безперестанку кусав свої тонкі губи. Летиція зблідла, ірландець розчервонівся.
— Витягуємо скриньку з коштовностями, переховуємо в надійне місце, — казав він. — Тільки після цього дамо сигнал капітану, що можна висаджуватися. Розподіл проведемо, поки інші перетягатимуть золото і срібло.
Королівський писар вставив:
— Золото і срібло я зважу і перерахую сам. Це власність казни. А скринька буде справедливою винагородою за небезпеку, яку ми пережили.
— Ви, припустімо, до дикунів у пащу не лазили, стояли собі на безпечній відстані, — зауважив мічман. — Буде справедливо, якщо ви отримаєте менше, ніж ми.
— Авжеж! Давши слово — тримайся. — Метр Сальє підозріло примружився. — Я розбираюся у коштовностях, надурити мене вам не вдасться!
— Заспокойтеся, приятелю. — Логан ляснув писаря по плечу здоровою рукою. — Ви власноруч поділите здобич на чотири частини, рівні за вартістю. А потім ми розіграємо їх, кинувши жереб.
Я помітив, як штурман крадькома підморгнув Летиції.
Ця суперечка відбулася вже на шляху до гірського масиву. Йшли через густі джунглі, лавіруючи між болотами і ковбанями, за маршрутом, відомим тільки Логану.
Біля поваленої пальми ірландець зробив невеликий перепочинок.
— Настав час домовитися про правила гри. Як дістатися до скарбу, знаю один я. І ділитися знанням не збираюся. Я вам, хлопці, звісно, довіряю, але не до такої міри. Раптом ви надумаєтеся, що вигідніше поділити здобич на три частини, а не на чотири?
Він зареготав, але більше ніхто не засміявся. Всі зосереджено слухали.
— Тому дорогу до скарбу я поділю на три шматки. Кожен із вас знатиме лише свій відрізок. Хто не згоден — може вшиватися. Обійдемося без нього.
Заперечень не було.
— Отже, домовилися. Заковик на шляху до сховку три. По-перше, треба потрапити у правильний каньйон. Їх тут по колу плато кілька сотень. Дорогу від берега до межигір’я я вам покажу. Але далі поведу з зав’язаними очима. Хто спробує підглядати, простромлю ось цією шаблею — і без образ. — Він знову реготнув, однак погляд був пронизливий, гострий. — Там у горах двадцять чи тридцять поворотів і рогачок. Проноза знатиме маршрут від входу у каньйон до середини лабіринту. Пан Сальє — від середини до копальні. В іспанців усе було влаштовано хитро. Хто не знає секрету, нізащо не збагне, як потрапити в черево гори. Цю таємницю я довірю нашому лікареві. На зворотному шляху, коли скриня буде у нас в руках, діяти будемо так само: Епін допоможе мені винести скриню назовні. Після цього я зав’яжу йому очі, і здобич потягнемо ми з Кліщем… пардон, із паном писарем. Коли доберемося до місця, де чекає Проноза, я зав’яжу очі і вам, метре Сальє. Останню частину шляху, до виходу в джунглі, скриню мені допоможе дотягти мічман.
— Навіщо стільки всього? — спитав Кліщ. — Адже коштовності будуть уже в наших руках.
— Тому що шлях до золота і срібла знатиму знову ж таки тільки я. — Штурман лукаво підморгнув. Зайва гарантія проти якогось нещасного випадку. Нікого не хочу образити. Та якщо вам все ж заманеться поділити вміст скрині на три частини, врахуйте: пронести здобич на корабель ви зможете, тільки якщо капітан і команда дістануться до головного скарбу.