І тут раптом подумала Соломія, що хочеться їй степ за селом побачити, подивитися на прощаннє на той степ, який так любив Григорій. Який орав і засівав ціле життя.
Накинула кофтину й вийшла надвір. Чобарс радо закрутив хвостом. Соломія відчепила його, і обоє пішли сільською вулицею. Село ще спало, тільки на якомусь дворі жінка йшла з відром, певне, вже доїти корову.
Коли село закінчилося, Соломія вийшла в поле. Дибцяла дорогою поміж двох килимів: зеленого, з підрослої озимини, і з квітів по другий бік дороги — там переважали маки.
«От я й побачила степ, — подумала Соломія. — Могла б тут жити, якби. Тильки ци могла б. Нащо я теперка приїхала? Щоб похоронити Гриця? А нащо я жила, Боже? Ци так я прожила, ци так любила, отче. отче.»
Згадала — Андроній, отець Андроній.
А довкола неї усе більше світліло. Щось змінилося. Соломія це відчула й спинилася. Зі сходу з’явилися спочатку перші несміливі промені, а потім почало викочуватися велике жовтогаряче сонце, освітлюючи худорляву та ще по-своєму вродливу, схожу на птаху серед степу сиву жінку. Сонце ще не було палючим, тому могло пригорнути її до себе.
.Вже коли Соломія верталася у село, озвалася мобілка в кишені кофтини.
— Галло, — сказала Соломія.
— Бабуню, ти не спиш? — почула вона голос і впізнала — Олен- ка Світланина, внучка з Рівного, без п’яти хвилин заміжня жінка.
— Не сплю, — сказала Соломія. — Щось сталося?
— Нічого не сталося, бабусю. Мені теж не спиться. Захотілося з кимось поговорити. Ну, я згадала, що ти рано встаєш, то й вирішила тобі подзвонити. Ти не сердишся? Правда, не гніваєшся?
— Чом би я мала гніватися?
— Ти не забула, бабусю, що в суботу в мене весілля?
— Як же я могла забути? — Соломія посміхнулася, і ранок раптом став ще теплішим, як був.
— Приїдеш? Ти де?
— Тутечки, на Херсонщині. Обов’язково приїду.
— Дивися, я чекаю, — сказала Оленка. — Без тебе весілля не буде. Ти ж моя улюблена бабуня. А якби ти побачила, яку мені весільну сукню пошили. Клас. Назар каже, що я геть уся просвічуюся.
— Назар — то твій хлопець?
— Ага. Ой, бабусю, якби ти знала, яка я щаслива. Тільки трохи тривожно. Гостей дуже багато. І я просвічуватимусь.
— Ну, чого тривожитися, — сказала Соломія. — Всі дивчєта мусять вийти замуж. А ти ж у нас, як тая королева.
— Справді? — Оленка дрібно засміялася. — Ой, бабуню, мало не забула, увечері вчора до мене дядько Василь дзвонив, то каже, що приїхала Соломія, не тітка Соломія, а Соломія з Канади, внучка дядька Тараса, дядько Василь каже, що по-англійськи говорить, але хоче в Києві українську мову вивчати, і тебе хоче побачити, бо щось там таке дядько Тарас про тебе їй розказав. А ще дуже хоче, каже, на українському весіллі побувати, то вони разом приїдуть. А ти їдь прямо до Рівного. Чого ти мовчиш? Ти чуєш мене, бабуню? Чого ти мовчиш, де ти пропала? Ти мене чуєш?
— Я чую, чую, — сказала Соломія.
1 Стій (нім.).
1 Ти будеш моєю. (нім.).
1 Доброго дня, пане Катценберґер (нім.).
1Преподобного Дмитрія Солунського, святкується 8 листопада.
1 Святої Катерини великомучениці — 7 грудня за н. ст.
1 День Трьох святих відзначається 12 лютого, а Стрітення (Громниці) — 15 лютого.
Notes
[
←1
]
Народна назва свята Успіння Пресвятої Богородиці, що відзначається 28 серпня.
[
←2
]
Народна назва дня Усікновення голови Івана Хрестителя, відзначається
11 вересня.
[
←3
]
Поліська вимова ім’я Горпини.
[
←4
]
Післязавтра (діалект.).
[
←5
]
Свято Різдва Пресвятої Богородиці, припадає на 21 вересня.
[
←6
]
Сонечко, божа корівка (діалект.).
[
←7
]
Глек для молока (діалект.)— Ред.
[
←8
]
Швидко (нім.).