Выбрать главу

Сонет 47. Як зір ласує образом твоїм... — Мова йде, певно, про портрет або мініатюру, яку друг подарував поетові.

Сонет 49. В той час лихий... — Кожен з катренів починається анафорою, словесним повторенням на початку рядків, що підкреслюе особливий драматизм сонета.

Сонет 52. Я — мов багач, що може в кожну мить... — В основі сонета — розгорнута метафора. Образ побудовано на побутовій реалії. Поет порівнює себе з багачем, який лише інколи тішиться спогляданням своїх скарбів.

Сонет 53. З яких стихій постав ти, чудодійний?.. — Див. прим, до сонета 44. Єлена — за грецькою міфологією, дочка Зевса і Леди, одна з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу, зокрема троянського циклу Міфів. Переносно: втілення жіночої вроди.

Сонет 55. Надгробків царських мармурові плити Переживе потужний Мій рядок... — Першоджерелом надзвичайно поширеної в класичному мистецтві «теми пам’ятника», який споруджує собі поет своїми невмирущими творами, є ода давньоримського поета Горація «До Мельпомени». Переконаність у тому, що справжня поезія здатна подолати опір часу — лейтмотив сонетів 18, 19, 38, 55, 60, 63, 65 тощо. І в день суда... — тобто в день Страшного суду (христ. міф.).

Сонет 56. Нехай до зустрічей ведуть стежини Через страшний розлуки океан. — Мається на увазі легенда про трагічне кохання Леандра і Геро. Леандр щоночі перепливав Геллеспонт (давня назва протоки Дарданелли), щоб побачити свою кохану Геро. Цей сюжет є в «Метаморфозах» Овідія. Звертається до нього сучасник Шекспіра К. Марло в поемі «Геро і Леандр». Згадки про історію нещасливих коханців зустрічаються також в численних творах самого Шекспіра.

Сонет 59. Якщо на світі не бува нового, Лиш плин повторний явищ і речей... — Певно, відгомін, висловлювання біблійного мудреця Екклесіаста, який стверджував незмінність усього сущого (Екклесіаст, І).

Сонет 61. ...образ твій... — Поняття «образу» часто зустрічається в сонетах Шекспіра і має численні значення. Провідним, проте, є його визначення як цілісного поетичного зображення людини. Так, в сонеті це не лише зовнішній вигляд героя; «образ» — це і його внутрішній світ, який приваблює поета.

Сонет 66. Один з найдраматичніших сонетів збірки. Його зміст провіщає славетний монолог Гамлета (III, 1). Сонет побудовано за принципом емоційного нагнітання трагізму, що відповідає зростанню душевної тривоги героя. Вірш має особливу форму. Він складається лише з двох речень, перше з яких має 12 рядків, друге — 2 .

Сонет 67. Щоб фальш в’ялила мак твого лиця... — Натяк на тогочасну моду підфарбовувати лице. Мотив засудження штучної краси над звичайно поширений у творчості Шекспіра.

Сонет 68. Зрізать покійниць золоте волосся... — За часів Шекспіра існувала мода на перуки, які інколи виготовляли навіть з волосся померлих. Схожий мотив є в «Тімоні Афінському».

Сонет 69. В сонеті мова йде про чесноти друга. В сонетах 32, 35, 40, 69 тощо поет нарікав на його легковажність. Деякі дослідники навіть вважають, що ці сонети було присвячено різним особам.

Сонет 73. На хори, де замовкнули пісні. — Образ породжено реальними подіями. Після реформації церкви в єлизаветинській Англії було чимало зруйнованих католицьких храмів.

Сонет 77. Все те, що може пам'ять розгубити, Цим білим аркушам віддай на схов. — Деякі дослідники вважають, що цей сонет супроводив записну книжку, яку Шекспір подарував другові.

Сонет 80. Який поет в своїм пісеннім громі... — Більшість коментаторів вважає, що мова йде про драматурга та перекладача «Іліади» Джорджа Чепм'ена (1559—1634).

Сонет 81. Твій монумент — мойого слова мідь ... — У сонеті відчувається вплив так званої «вченої поезії» з її орієнтацією на канони античної поетики. Про це свідчить, зокрема, урочистість мови сонета, розробка «гораціанської теми» тощо.

Сонет 90. Якщо не любиш, кинь мене сьогодні... — Сонет приваблює своєю надзвичайною щирістю. Це один з найкращих зразків ліричної поезії Відродження.

Сонет 98. І лик Сатурна крізь глибінь небесну Всміхавсь назустріч молодій весні. — За давніми астрологічними уявленнями, Сатурн вважався похмурою планетою, під знаком якої народжуються люди з меланхолійним темпераментом, нездатні до веселощів. Тут: весна зачарувала навіть цю сувору планету.