Отож Ригачка мав план. Він догребе до квартири того старого гальма, перелякає його до смерті, а тоді ця коза Меґ не матиме кому допомагати. Офіґенно.
— Не спрацює, — повідомив електронний голос.
Ригачка звів очі. Віртуальна підказка висіла на рівні плеча, зверхньо щирячись своїми п'ятисотпіксельними губами. Наче тут завжди й була.
— Ти Миїші? Мені казали про тебе.
Зображення блимнуло й замиготіло:
— І так, і ні.
Ригачка невдоволено зітхнув. Кльово. Шизофренічна комп’ютерна програма. (Певно, істота, що була Ригачкою Бренаном, не знала слова “шизофренічна”, проте подумала про щось близьке до цього).
— Послуговуючись термінами мозкової діяльності, я і є Миїші. Його думки й досвід запрограмовано в мою пам’ять. Душа ж Великого Винахідника так само возсідає в Пеклі.
Ригачка пошкріб ґулю на тім’ї, саме там було зашито імплантант.
— Кращого місця для цього маніяка годі вибрати.
Крихітне зображення несхвально заблимало:
— Не смій зневажати мого винахідника. А то буду змушений викликати з зовнішньої мережі стеження програму, яка спричинить больовий шок у твоєму мейнфреймі.
— Зовнішня мережа? Мейнфрейм? Хто ти в дідька такий?
Істота у вишуканому вбранні вклонилася:
— Я частина мережі зовнішнього стеження і твоя голограма особистих підказок. Скорочено Гоп.
Ригачка примружився:
— Ти що, п’єш мій сік?
— Ні. Я безкоштовний додаток до програми.
— Окей. То що з моїм планом?
— Це план укінченого ідіота, — зверхньо кинуло зображення. — Те, що ти вб’єш старого, аж ніяк не зробить Меґ Фінн поганою. Якщо не буде спроб, не буде й невдачі. Щоб дівчиськові не вдалося врятуватись, аура має стати червоною.
— Гм, — промиркнув Ригачка, очманіло чухаючи за вухом.
— Ти мусиш завадити її планам. Хоч би чого попросив той старий у Фінн, ти мусиш зробити так, щоб їй нічого не вдалося.
Ригачка кивнув головою. Він догнав.
— Окей. Давай перевіримо хату. Може, нам удасться встромити дрючка їм у колеса.
Гоп скривився:
— Я лише програма, у мені немає металевих частин.
— Та не справжнього дрючка, ти, ящик! Так кажуть. Ну, знаєш, “дужий, як віл”. Ти ж не віл при цьому.
Комп’ютерна примара закивала:
— Так, Ригачко-сан. Розумію. Ти говориш образно. Такого файла немає в моїй пам’яті. Вельмишановний Миїші вважав, що ця інформація не має стосунку до нашої місії.
Ригачка загарчав:
— Вельмишановний Миїші може взяти свій файл і…
Перш ніж Ригачка завершив своє красномовно-брутальне речення, його мозок засудомило. Не справжній мозок, звичайно, — той давно гнив у чотирьох дошках. Проте біль для духів такий самий нестерпний, як і для людей.
За кілька секунд дзвін у Ригаччиних вухах припинився. Гоп терпляче розглядав собакохлопця.
— Неповага до Великого Винахідника призводить до покарання. Так поводитись нерозумно.
— Гав, — гарикнув Ригачка. — Я хотів сказати: і справді.
— Немає потреби перекладати людською мовою, — завважив Гоп. — Я вільно спілкуюсь чотирнадцятьма собачими говірками, в тому числі й недорозвиненою пітбулячою.
Ригачка загарчав:
— Окей. Давай до справи. Хата старого за рогом.
— Гаразд, Ригачко-сан.
Доки вони йшли через двір, Ригачка перевертав сміттярки, лавиці і навіть невеликі авта — речі, якими зазвичай бавляться полтергейсти. Гоп завис над його плечем, осудливо хитаючи головою.
Розділ 5
Зміни на краще
Мабуть, Нора пропила машину, тож їм довелося подорожувати дублінським потягом. Як пенсіонерові Лоурі було дозволено користуватись лише другим класом. Через те йому доводилося розмовляти з духом-невидимцем на очах у решти пасажирів.
— Що це за подорож, Макколе?
Лоурі відірвався від своїх думок:
— Гм?
— Поціломки Сессі. Перше з чотирьох бажань. Що це означає?
Старий роздратовано зиркнув на неї:
— Те, що й означає. Є така собі жінка на ім’я Сессі. Я мушу її поцілувати.
— Так. Але чому?
— Забудь про чому. Роби своє діло, тебе для цього повернули.
Меґ насупилася і зависла на висоті десяти сантиметрів над сидінням.
— Я намагаюся допомогти, сам бачиш. Добра поведінка тобі не завадила б.
— Добра поведінка? — гарикнув Лоурі. — Та про яку це добру поведінку ти торочиш? Про те, як удиратися до когось додому й калічити його мало не до смерті? Чи про те, як ти підступно позбиткувалась над своїм вітчимом?
Меґ розлютилася від згадки про Франко.