— Кажу тобі, Мерте, — мовила вона, — ти мусиш повернути собі форму. Це обвисле черевце пожене до тунелю значно раніше, ніж ти плануєш.
Мерт показав пальцем назад, на тунель для гравців.
— Я щойно звідти повернувся. А де дівчинка?
Лоурі, споглядаючи все зсередини власної голови, непокоївся. Проте Меґ мала достатньо досвіду, щоб у таких випадках не лізти за словом до кишені.
— Їй подзвонили на мобільний, — мовила вона Макколовим голосом. — Вона записує альбом, тож її терміново викликали на студію.
Мерт примружився, ніби сумніваючись.
— Зрозуміло. І вона перемахнула через паркан? Правильно?
— Саме так. Дуже спортивна дівчинка. До речі, вона в збірній Ірландії з атлетики.
— Гаразд. — Здається, Мертів детектор був не надто чутливим до казочок.
— Ага. Виграла два золота на торішніх Олімпійських іграх.
— Торішніх? — перепитав Мерт, подумки намагаючись поділити на чотири.
— З довгого бігу й зі стрибків.
— Марафон і біг з перепонами тобто?
— Саме так. Вона просто чудова дитина. Я хочу її вдочерити.
— Наскільки я зрозумів, помер її дідусь?
— Так… е-е-е… він був їй за батька. Її рідні батько й мати померли… на них несподівано напали бабуїни під час екскурсії африканським сафарі.
Переглядаючи це кіно всередині власного мозку, Лоурі не знав, сміятися йому чи плакати.
Мерт потер скроні, відчуваючи, як насувається головний біль.
— Окей. Досить про цю диво-дитину. Ти б’єш по м’ячу чи ні?
— Звичайно, б’ю. Заради цього я сюди й прийшов.
Меґ ступила на священний газон Кроук парку. Спогади позістрибували з рядів, закликаючи давно забуті команди до перемоги. Тіні колишніх гравців бігали довкола неї, переганяючи одна одну і, доки не бачить суддя, підставляючи одна одній підніжки. Видовище вражало. Вона була часточкою фінальної гри. Це саме вона на останній секунді мусить забити вирішальне пенальті. Вона відчувала, як Макколове серце билося в захваті. Через довгі п’ятдесят років він нарешті здійснить свою мрію.
Меґ поклала білого шкіряного м’яча на газон і відійшла на вісім кроків назад. Примарний натовп завмер у цілковитій тиші. Гравці щезли, залишилося саме напружене очікування. Лоурі мовчки молився. Вона заб’є. Свого часу він був непоганим гравцем. Меґ може скористатись його спогадами. Лоурі надіслав їх їй. Спогади про кожен гол, який він будь-коли забив. Про кожен матч, який він вибігав по глевкому полю, мов скажений. Усе було тут, у куточку його голови, сховане в електронах пам’яті, припорошених давниною й пилюкою.
— Ага, — сказала Меґ і прибрала іншої постави. Нахилила плечі й перенесла вагу тіла на задню ногу. Без проблем. Легенький подмух вітерцю — і м’яч за штангою.
Вперше вони по-справжньому співпрацювали. Мозок і молодеча сила. Меґ облизала Макколового пальця й підняла його вгору. Присмак тютюну забив усі смакові залози.
— У-ух, — скривилась Меґ, спльовуючи на траву. Звичайно, переповнені нікотином старечі легені видали на-гора ще й порцію слизу.
— Гидота. Що ти з собою робиш?
— Хай це буде тобі добрим уроком, — вигукнув Лоурі зі своєї криївки.
— Що? Те, що куріння страшенно шкодить здоров’ю?
Такий обмін люб’язностями — річ звична для Меґ та Лоурі, проте для бідолахи Мерта це було занадто.
— Ти крейзанутий. На всю голову. Треба було зразу здогадатися, що ти маніяк. — І охоронець потягся за рацією.
— Ні, Мерте, зачекай! — щосили заволала Меґ. — Це видіння. Розумієш, я бачу видіння ще з часів Бойових Тер’єрів. Інколи вони такі справжні. — Вона заридала крокодилячими слізьми, затуливши обличчя долонями й стежачи крізь пальці за Мертовою реакцією.
— Вибач. Бий свій гол. Їй-бо, газети заплатили б мені чималеньку суму за розповідь про все те, що я тут побачив.
Меґ глибоко вдихнула і побігла до м’яча. Вона вдарила по ньому внутрішнім боком ноги — так, як підказували Макколові спогади. М’яч закрутився, підлетів і… впав на землю за метр від Меґ.
— О ні, — завив Лоурі. — Доволі! Я не витримаю цієї комедії.
— Але м’яч важкий, — буркнула Меґ, потираючи великий палець на нозі. — Я била лише по пластикових м’ячах на заправках.
Мерт сплеснув у долоні від задоволення.
— Ти певен, що не воював у Бойових Пуделях?
— Окей, Мерте. Все гаразд.
— Поблизу є зала для дівчаток. Збігати покликати кількох панянок, щоб показали тобі, як бити по м’ячу?
Лоурі зітхнув ізсередини:
— Він має рацію. Ти б’єш, як…