Ще якось з оглядкою крали до 90-х, а вже при путіні!
У приватних колекціях все осіло. Контрабандисти допомогли!
Як гидко це все!
Крастимуть доки будівля Ермітажу залишиться чи не єдиним оригіналом, а злодій Піонтровський – найціннішим експонатом!
2021 року відомий колекціонер Андрій Ружніков опублікував відкритий лист Михайлу Піотровському, в якому звинуватив Ермітаж у використанні фальшивок при організації виставки Фаберже.
Піотровський – це інтелігенція? Багато людей сприймає його як поганого злодійкуватого завгоспа. Син завгоспу, який доріс до керівника Ермітажу і який мислить, як його тато завгосп! Інакше й не могло бути! Хто був нічим – той став усім!
Піотровський – це бренд. Забронзовіла директорська династія.
Всі рідні та родичі при справі й з посадами. Клан ніхто і ніколи не прибере. Потягнете Борисовича - витягнете спрут з впливовими людьми. Якийсь депутат здуру не розібрався і хотів влаштувати ревізію в Ермітажі, так було швиденько спущено найвищу вказівку про припинення слідства. Тут головне перевіряльникам на себе не вийти!
Почни розслідування і сліди потягнуться до путінської верхівки!
Розслідування крім позору й обурення нічого не дадуть. Вкраденого не знайти! Довести хто і коли зробив підміну не вдасться. Але з експозиції доведеться вилучити дуже багато експонатів. І хто після цього піде в Ермітаж дивитися на підробки, які не гірші за оригінал.
То навіщо таке розслідування, від якого нічого, крім шкоди?
Для людей працівники культури, зокрема, музеїв, це щось незвичайне: можуть потримати в руках та доглядають за шедеврами! А в Ермітажі - злодії та підробники.
Проста співробітниця украла близько 100 експонатів вартістю майже 6 мільйонів доларів. Ніхто не помічав пропажі роками, доки якийсь покупець не попався з вкраденим і справу не вдалося зам’яти.
Експерти стверджують, що із запасників Ермітажу зникло 150 тисяч предметів. Усе вкрадене списали ще у 90-ті.
І вкрадене, і те, що тільки збиралися вкрасти!
Директор Ермітажу, як і завжди, тут ні при чому!
Тепер нахабність уже не та: зазвичай, не крадуть, а замінюють експонати менш дорогими дублікатами. Головне, встигнути першим!
Візьму! Бо, точно, вкрадуть!
Велика спокуса заробити гарні гроші на реставрації картин. Ціни реставрації деяких картин розміром метр на метр може коштувати до 100 тисяч доларів. А намалювати підробку – 2 тисячі. Звісно, повністю різницю у свою кишеню реставраторам покласти не вдасться – доведеться поділитися з ким слід, але все одно щось та залишиться! Тож коли з начальниками погодили, що повісять на стінку в музеї копію, то й не паряться з потрісканими вицвілими ганчірками. Якщо не можна винести з реставраторської та продати, то в піч, щоб слідів не лишилося!
На експонатах вже ніхто особливо не намагається заробляти.
Усе вже вкрадено до нас.
Заробляють на розпилюванні мільйонів, призначених для розширення Ермітажу та будівництва нових об'єктів. Нескінченно тягнуться фінансові скандали: розікрали й не закінчили одні проєкти, пиляють інші. У Піонтровського на 1,5 млрд рублів розкрадання при будівництві сховища, а він не в курсі! Борисович ніколи нічого не знає! То у нього невідомо куди зникне мільярд рублів, призначених для будівництва фондосховища, то аудитори б’ють тривогу, бо кошторис ремонту Ермітажу завищений на 140 мільйонів. Реакція директора проста: заявляє, що не має до підроблених паперів жодного стосунку. Мовляв, усі документи підписували його заступники!
Гарний керівник! Не бере відповідальність на себе. Підставляє!
Але навіщо тоді й тримати тих заступників, як не для прикриття?
Керівник з шарфом на шиї про крадіжки нічого не знає.
Зручно все звалити на дрібні сошки. Повна безкарність!
Ермітаж не розвивається. В Ермітажі по музейних залах розвивається лише торгівля сувенірами та одягом з лотків. Через дурну навігацію люди не можуть знайти картини, що їх цікавлять. У вказівниках не розібратися, за стійками адміністраторів завжди порожньо. Багато експонатів немає на своїх місцях – їх постійно кудись прибирають. В Інтернеті є світлини Ермітажу за радянських часів: тоді на стінах музею не було вільного місця – картини висіли від стелі до долівки. Подекуди й стіни не видно!
Зараз на довжелезній високій цілій стіні всього 2 або 4 картини. Люди ходять сюди стінами милуватися? Теж саме і в Третьяковці. Запитайте співробітників і ті скажуть: основний фонд – у сховищах!
По документах в Ермітажі такі запасники, що можна заснувати великий музей у кожному місті рф. І багато чого не виставляється ніколи. Адже на вітринах мізерний відсоток від усіх багатств - переважна більшість у запасниках. Ермітаж, начебто, забитий цінностями під зав'язку – кілька мільйонів екземплярів. Навіть якщо проводити ревізію, це займе кілька років... Скарби Ермітажу - як айсберг, видно лише невелику частину, решта десятиліттями лежить у запасниках.