Від таких пісень нормальних людей нудить, а співак процвітає.
Дорослий лисий мужик сльозливим незміцнілим гугнявим голосом на високих тонах співає про кримінал і всяку всячину. Обличчя постійно безконтрольно зморщується. Типовий співак у підворіттях і двориках багатоповерхівок. Таких дворових співаків у росії тисячі.
Про його талант чи вокал говорити смішно. Голос давно підсів, та це не має ніякого значення, бо в усі часи був зовсім не співочий. Слова і манери виконання на любителя, одноманітні: голос не для сцени, з якимось внутрішнім натягом, майже на грані. Профанація!
Пісні невдалі. Бездушні!
Безвідповідальний, бере наглістю, не проводить репетиції перед виступами. Як буде, так і буде! Люди приходять на його концерти й за немалі гроші, - цінник на виступи зірки б'ють рекорди! - а співак, вибачте, прихворів і навіть у ноти не влучає! Що це за виконавець, що перестав потрапляти в ноти? Чи ніколи до пуття і не потрапляв? Навіть без музичної освіти боляче все це слухати! Розчарування шанувальників у своєму кумирі. Що може бути для них сумнішим?
Якось показував свій дім і з гордістю згадував за будь-якої зручної нагоди, що все, що телеглядачі бачать навколо, виключно заслуга його коханої дружини. Але зараз не дикі радянські часи: люди бачили євроремонти й уже багато в чому розбираються, то можуть зробити лише єдиний висновок – вдома барда дикий несмак!
Немає в Трофима смаку вдома, немає й у творчості.
Душа шкурна і продажна, як і путінський час, у який співає.
Та й з головою останнім часом у нього якість проблеми.
Каже, приносить користь більшу, ніж напівп'яний механізатор. Але не можна жити без хліба і картоплі, які вирощує механізатор, а от без дурних пісеньок Трофіма потрібно вже якось починати обходитися.
Може вже вам, шановний розповсюджувач тупості для росіян, самому час у механізатори чи вулиці мести?
ЖЛОБ З «КРЕМЛІВСЬКИХ МУЗИЧНИХ СПЕЦВІЙСЬК»
Цей співак не приховує свою манію величі.
Вважає, що на сцені лише три артисти: Пугачова, Кобзон і він.
Оскільки Пугачова припинила концертну діяльність, а Кобзон помер, то він тепер єдиний справжній на сцені.
Дурень думкою багатіє!
Неперевершений майстер давати інтерв’ю глянцевим журналам та й любить просто поговорити. Інтерв’ю і постійне мелькання в рашистському телевізорі дає значно більше для популярності, ніж недолуга творчість його та колективу, який очолює.
Про що не говорить, то обов’язково скаже, - напряму чи хоч натякне! - який він дбайливий чоловік і класний батько. Мало того, що в голосі відчувається нещирість та награність, але зацикленість на цьому образі святого викликає деякі сумніви, а то й підозри. І недаремно.
Бо якось у цей створений самим ідеальний образ не вписується історія про маленьку дівчинку Беллу Бородовську — його кровну доньку, яка мешкає в Німеччині. Її матір і тодішню свою дружину негідник покинув за тиждень до пологів.
Коли розшукали коханого - втікача, то ошелешив:
- Я зустрів іншу! Бажаєте, можу дати 5 000 доларів, і нехай Таня від мене відвалить!
Жах того, що еталон чесності, порядності та гламуру путінської росії втік від вагітної жінки, значно потужніший за весь фальшивий романтизм його творчості та нескінченне базікання про сімейні цінності!
ТУРЕЦЬКИЙ Михайло Борисович (1962), диригент і керівник однойменного хору, народний артист. Довірена особа путіна на виборах 2024
У колективі «Хор Турецького», яким керує, всі звертаються до Михайла Борисовича по – простому й скромно – «Цар»!
Керівник хору лише посміхається, але звернення не скасовує.
Можливо в майбутнього захоче, щоб його називали Всевишній!
Хрещеними батьками «Хору Турецького» стали знамениті олігархи Березовський з Гусинським, які фінансували діяльність та піар колективу, а на естраду хор привів Йосип Кобзон.
Таня зверталася по допомогу до ватажка російської шоу - зграї мафіозі Кобзона і той намагався поговорити з негідником:
- Визнай дочку! Це ж непристойно!
Та кумир мільйонів уперся, як бик. На нього тисли, щоб надавав хоч якусь матеріальну допомогу своїй дитині.
Та Михайло категорично відмовлявся визнавати дитя своїм.
Довго торгувався та протестував і все ж його дотисли й погодився відправляти доньці по 300 євро на місяць. Що за такі копійки можна купити в дорогущій Європі? Хіба це можна назвати допомогою? Та будь – який заробітчанин – чорнороб більше присилає своїй дитині, ніж один з найбагатших артистів рашистської росії!