У 2014 році для затравки тодішній міністр культури пройдисвіт Владислав Мединський на всю країну збрехав, що Церетелі і його замісник у російської академії мистецтв, теж Герой соціалістичної праці, Таїр Салахов уже підписали лист на підтримку анексії Криму, а потім, коли натхненні такими відомими іменами натовпи повалили ставити свої підписи під історичним документом для судового процесу над рашистами й було набрано необхідну кількість підписів, мимохідь обмовився, що Церетелі й Салахов не підписували.
Мовляв, помилочка вийшла! Вибачте!
Коли таке дізнався улюблений художник Лужкова, то полегшено зітхнув: нарешті хоч з листом про крадіжку Криму обігнав головних конкурентів! Відтоді регулярно нагадує міністрам: коли потрібно буде підписати якусь гидоту, типу, лист з підтримкою нападу на наступну державу чи оголошення війни всьому світу, то щоб йому зателефонували раніше за Церетелі. Міністерські запевняють, що так і зроблять!
ШИЛОВ Олександр Максимович (1943), художник, народний художник рф, Герой праці росії. У 2014 році підписав листа на підтримку анексії Криму, а у 2022 – повномасштабного вторгнення в Україну.
Як умілий і хитрий продюсер, салонний портретист починав по знайомству свою кар’єру живописця - з написання портрета глави СРСР Леоніда Брежнєва з лампасами. Невдалий примітивний портрет краще нікому не показувати, але сам факт на всіх справляє величезне враження. Зумів підлізти до колишнього мера москви Лужкова, який зметикував як краще використати Шилова: розпіарити бездар, а потім знамените ім’я пустити в хід для прикриття будівельних оборудок!
Так і зробили! За наказом Лужкова аби виправдати глобальну перебудову унікального історичного кварталу біля кремля, спочатку зарахувати художника Шилова ледь не до ліку святих.
Задля розширення прижиттєвого музею-галереї Олександра Шилова будівельники знесли дві історичні пам'ятки ХІХ століття.
Щоб залучити інвесторів, роботи з реконструкції розширили на весь квартал - спочатку влада москви виділила невеличкий особнячок на Знам'янці під потреби галереї, а потім якось ненароком маленька хатинка приросла величезним 5-поверховим бізнес-центром та елітним житловим комплексом і готелем, розширившись майже на весь квартал.
Ціна землі біля кремля – серед найдорожчих у світі!
Історія музею Шилова – яскравий приклад освоєння міської території для комерційних забудов під прикриттям будівництва культурних об'єктів і розпіареного для махінацій імені знаменитості.
Галерея Шилова - державна установа – але це якесь дивне непорозуміння. Мистецтвознавці допетрали: відбувається чергова афера влади, і лише сміються, обережно натякаючи на відсутність таланту:
- Шилов наче якось не помітив появи кольорової фотографії.
Тобто, його творчість за три копійки нікому не потрібна!
Але де зберігати вагони шедеврів великого рашистського митця?
Мистецтво потребує жертв. Особливо мистецтво Шилова!
Скільки статей написано і телесюжетів знято про високо духовну творчість Олександра Максимовича. Ознайомтеся і під враженнями від нескінченної брехні вважатимете художника – зразком моралі!
Звісно, в житті все трохи простіше: хам, грабіжник, бандит.
Дуже духовний лупасить усіх, хто не може дати здачу.
Любить розпускати руки, б’є жінок.
Зламав дружині ніс, вигнав її з дому і відібрав прикраси, що їй належали. Два свідки підтвердили побиття пані Анни, була написана заява до поліції, подано письмові свідчення двох свідків, як придворний живописець і перший на русі художник викидав дружину з квартири. Але по команді згори все було спущено на гальма, справу розвалили.
В лікарняну палату до Анни, яка ледве не померла від такої вдячності чоловіка, завітав поліційний генерал з охороною і запропонував хворій зробити вибір: або віддати свої фамільні прикраси Шилову, або прямо звідси під конвоєм поїхати в тюремну лікарню.
Розлучення Шилова було більше схоже на бандитську сварку, ніж на цивілізоване розставання гідного представника рашистської інтелігенції. Дружина подала зустрічний позов про стягнення аліментів з доларового мільйонера хоч по тисячу зелених на місяць.
Наступного дня видатний митець з'явився до неї й пообіцяв:
-Іржавого цвяха не отримаєш! Мені тебе пристрелити легше!
-Я завжди була покірною, безправною, - плаче нещасна. — Почувалася рабинею. 8 кімнат. Хатніх робітниць у нас ніколи не було. Плакала іноді від утоми. Адже меблі всі антикварні - в завитушках, бронзі! Доводилося пил пензликом скидати, а потім поверхню полірувати до блиску. А наші 18 вікон! Потрібно всі їх вимити, протерти пилюку з підвіконь! Як тут не втомитися! Інші справи теж були на мені одній. Плюс ще собака. Я часом по 30 сорочок прасувала за раз. Біля плити стояла годинами, вигадуючи щось новеньке та смачненьке! Дух перевести не було коли. А бенкети! Згадувати страшно. Багато гостей збирав, і мені доводилося робити якісь кулінарні запаси за тиждень, а то й більше. Всі гості дивувалися: невже впоратися з таким господарством під силу одній!