бо дзвін б’є по тобі
(Ернест Хемінгуей)
Шановні депутати і співробітники Київської міської ради та КМДА!
Ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА, м. Київ) пан Олександр Петрович Цугорка подав до суду заяву про виселення зі службової квартири двох пенсіонерів, мене і моєї дружини, тільки за те, що ми там не проживаємо.
Нині ми перебуваємо в Канаді згідно з програмою допомоги українцям під час війни. Ми не хотіли їхати з України: рятували вагітну доньку, яка бачила звірства російських військових у Бучі. Нас ще за часів Радянського Союзу законно поселили у квартиру, яка знаходиться в будинку академії. Відтоді ми тяжко працювали двірниками у виші: за мінімальні зарплати без вихідних, премій і відпусток доглядали одне з улюблених місць відпочинку киян – парк площею майже 3 гектари на території академії. Я чи не єдиний прибиральник на планеті перед війною мав 10 невикористаних відпусток, бо немає ніякого сенсу брати відпустку, адже виш не дозволяє на час відпустки приймати на роботу підміну й у відпустці доводиться працювати, так само як і без неї.
Виселення українських біженців стосується не тільки мене, а й багатьох українців, зокрема й мешканців столиці, які проживають у службовому житлі, а під час війни отримали лише тимчасовий захист за кордоном, а відтепер мають ще й хвилюватися чи не лежить у поштовій скриньці вдома в Україні, зокрема в Києві, лист з районного суду про виселення їх з кімнати в гуртожитку чи службової квартири.
Виселення біженців грубо порушує європейське законодавство.
Виселення державними службовцями біженців ганьбить Київ і Україну в очах міжнародної спільноти. А без безпрецедентної підтримки світу і, зокрема, американців – великих поборників прав і свобод людей, - які київські державні службовці та комунальники грубо порушують виселенням біженців, - і лише на самій мужності й стійкості унікального українського народу майже без зброї - наші чиновники довго не втримаються на своїх хлібних місцях. Занадто обережних українських бюрократів - балакунів з правильними словами - російські загарбники просто знищать чи виженуть в еміграцію або зроблять колаборантами, як це відбувається на окупованих територіях нашої країни.
Чому Київська влада боїться і ніяк не хоче зупинити чи хоч слово сказати проти дій пана Цугорка і тих, хто стоїть за ним, по виселенню біженців? Невже деякі київські державні службовці ні на секунду не можуть подумати, що доброго зробити простим людям, а в голові лише турбота про власний зиск, бо влада для них то лише гроші? Навіщо Ви своїм невтручанням у виселення біженців - виховуєте, підтримуєте та пестите таких керівників?
Виселення паном Цугорка біженців вмикає зелене світло тим, хто вже рахує бариші і планує після виселення біженців поселити замість них потрібних людей чи приватизувати службове житло для продажу. «Ти винен тим уже, що хочу я, бач, їсти»? Мета пана Цугорка і його покровителів – створити небезпечний судовий прецедент, на який в українських судах посилатимуться хижі чиновники, коли робитимуть безхатьками жінок, дітей і пенсіонерів, які в Україні, зокрема, і в Києві, законно поселені й проживали у гуртожитках чи службових квартирах, але зараз там не живуть, бо рятуються від війни за кордоном, а чоловіки й батьки багатьох з них воюють на фронті. Це підготовка, щоб по всій Україні, в тому числі і в Києві дозволити судам без присутності тих, кого виселяють, відбирати кімнати в гуртожитках і службові квартири лише за те, що українці там не проживають. І суд не братиме до уваги, що біженці законно поселені й проживали в службовому житлі до виїзду за кордон.
Куди після Перемоги України повертатися киянам, як суди відберуть єдине житло?
Пан Цугорка – державний службовець і все, що коїть на посаді, робить від імені України. Здається, якби обрали ректором будь – кого зі студентів вишу, то дитина не наробила б такого. Художня академія - єдиний виш у Києві, де дві останні воєнні зими поспіль в аудиторіях і студентському гуртожитку на стінах іноді іній. У кабінеті ректора жара від кондиціонера. Студенти кашляють, сині від холоду, виходять на акції протесту проти діяльності пана ректора на посаді керівника вишу. Як студентам-художникам малювати оголену натуру в аудиторіях, а нам з немовлям жити у своїй службовій квартирі в будинку академії? Студенти сидять на поламаних стільцях, розетки б’ють током, дах тече, двері виламані, нерідко працює три туалети з восьми. Приїжджають міські пожежники: тушать пожежу, бо діти для обігріву змушені користуватися електроприладами. За два роки, відколи став ректором, звільнив близько 150 співробітників з понад 200. Отак виконує обіцянки своєї передвиборчої програми: «Усі зусилля повинні бути спрямовані на створення гідних умов для якісного навчання» та «Зберегти колектив».