Повертайтесь живим»
Шановні панове депутати і співробітники міської ради, коли у пана Цугорка нічого не виходить на посаді ректора, то давайте усією Україною, зокрема, і Києвом, допоможемо талановитому художнику прийняти правильне рішення піти захищати Батьківщину. ЗСУ потрібні такі здорові та розумні чоловіки призовного віку, як пан Цугорка. Хай воює і не хвилюється за виш: і без нього знайдеться кому провести вступну кампанію з вступу на безплатну форму навчання.
Киянам аби почати, а там воно й піде. Добрий початок – половина діла. Вірю, жителі столиці зможуть усім миром умовляти іти на фронт великих та недоторканих з впливовими зв’язками, але невдалих керівників, які компрометують ранг державного службовця.
Я не дуже розумію позицію та логіку Київської міської ради, як і міськдержадміністрації, щодо створення ректором паном Цугорка небезпечного судового прецеденту з виселення українських біженців з їх службового житла в Україні.
Під час нашого минулого виселення з квартири не така вже й молода, як у Космонавта Черновецького, команда шановного пана Чемпіона Кличка виставила проти нас з дружиною, тоді вже пенсіонерки й мене без п’яти хвилин пенсіонера, 4-ох адвокатів (від міської і Шевченківської районної держадміністрацій, департаменту комунальної власності та товариства пам’яток). Закликами зробити безхатьками стареньких виснажених тяжкою працею двірників адвокати міської влади у своїх полум’яних промовах на суді перевершили, навіть, і 5-го найнятого одноразового юриста вишу. Маючи 3 власних юристів, які готували судові позови про наше виселення, академія запросила лише на судові засідання районного суду з виселення нас, прибиральників, спеціаліста з великими зв’язками у судах першої інстанції. Вислуховуючи шановних адвокатів, ми з дружиною тоді лише хрестилися, а потім ще й довго лікувалися і відходили від такої подяки можновладців Києва за самовіддану зразкову працю.
Дружина від подяки чиновників місяць була під крапельницями.
Київській міській раді, КМДА, Міністерству культури, Шевченківській в місті Києві районній державній адміністрації, до яких я звертався багато разів з проханням захистити мене від свавілля і судових переслідувань збоку адміністрації НАОМА, та й шановному пану ректору Художньої академії відомо, що згідно з українським законодавством, якщо люди 10 років працювали двірниками і прожили в службовій квартирі, та ще й пенсіонери, то їх виселяти не можна, а, навіть, повинні передати їм у власність службову квартиру чи дати нову?
Шановне панство, це новина для всіх Вас?
На жаль, нині ідеєю пана Цугорка про виселення під час війни біженців активно підтримав і дехто з членів команди мера Києва пана Віталія Кличка. Я вже понад місяця не отримую ніяких відповідей, хоч увесь час інформую Київську міськраду і всіх заступників шановного пана мера та майже всі департаменти КМДА і депутатів міськради та всі райдержадміністрації столиці, що нав’язлива ідея виселення двірників –
пенсіонерів стає звичкою і перетворюється на традицію комунальників Києва. Уклінно прошу керівників рідного міста вплинути на їх доброго знайомого – ректора пана Цугорка, щоб забрав судовий позов про наше виселення, а на Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури та заповідних територій – аби перестав бути Третьою стороною судового позову пана ректора щодо нашого виселення. Просив можновладців, щоб комунальники, які підтримують пана Цугорка у намаганні зробити безхатьками біженців – пенсіонерів, та державні працівники культури не ганьбили ні себе, ні провідний мистецький виш та суди, ні найкрасивіше місто на світі - столицю мужньої України, яка воює і вистояла у майже смертельній битві зі скаженим звіром – сусідом та продовжує спротив.
Тож, після моїх звернень до багатьох інстанцій та до шанованих і впливових людей столиці - судові засідання в Києві по виселенню біженців продовжуються та не збираються зупинятися. Замість того, щоб воювати на фронті з російськими окупантами, державний службовець пан О. П. Цугорка, певне, відчуваючи мовчазну підтримку своїх покровителів, ще завзятіше на черговому судовому засіданні воює з українськими біженцями – пенсіонерами, не зважає на мої дії щодо захисту службового житла біженців, не збирається забирати з суду заяву про виселення.
Я вже не знаю куди й звертатися! Повсюди, навіть, і під час війни кругова порука і кумівство?