Бенкет під час чуми продовжується?
Добре… Дякую, що читаєте. Перепрошую, що відверто пишу, але дістало та наболіло! Та й хто, крім мене, веселого смішного двірника, скаже Вам правду у вічі? Але чи потрібна Вам ця правда? Хоча навіть королі та владики світу не відмовлялися слухати тих, кого вважали шутом. Вибачте, коли щось не так написав. Можу ще чимало розповісти про недопустимість виселення біженців, але мені вже час іти від ноутбука, бо моя кохана бабця кличе свого коханого дідуся приймати пігулки та няньчити внука...
Пропозиції-прохання до Київської міської ради та Київської міської держадміністрації:
1. Висловити свою думку про виселення через суд ректором НАОМА паном Цугорка з квартири українців, які нині за кордоном знайшли тимчасовий прихисток від російської війни проти України й захистити українських біженців від виселення через суд з їх домівок в Україні, зокрема, і в Києві.
2. Добре було, аби Ви коли не у ЗМІ, то хоч у соціальних мережах чи місцевих інтернет – виданнях - в якому завгодно скороченому варіанті, хоч і до одного речення, аби лише захистити житло біженців! - оприлюднили та поширили мій лист чи хоч моє звернення до пана ректора з проханням іти на фронт. Це вплине на пана Цугорка іти добровольцем захищати Батьківщину та ще й допоможе знайти юристів чи спонсорів, які в разі його відмови будуть готові через суд позбавити ректора рангу державного службовця, щоб не мав права займати державні посади. 3. Оскільки у художника нічого не виходить як у керівника, то звернутися з порадою до державного службовця пана О. П. Цугорка іти добровольцем до лав ЗСУ захищати Батьківщину. Пан Олександр Петрович здоровий розумний призовного віку і весь час хоче воювати, громити та відбирати, а такі й потрібні українському війську. На святе діло іде - добровольцем захищати свій народ. Тоді і народ має право і без священника відпустити йому гріхи.
4. Коли пан Цугорка не дослухається до поради іти воювати на фронт, то надіслати до суду міста Києва позовну заяву щодо позбавлення рангу державного службовця за те, що виселяють з домівки українських біженців, - пана О. П. Цугорка та тих, хто йому допомагає робити безхатьками українців.
5. Коли пан ректор НАОМА київську владу пошле, - як і мене вже послав, тільки не можу сказати чемному товариству куди, - з нашими порадами іти добровольцем у ТЦК, брати автомата і воювати з російськими окупантами, а не з біженцями – пенсіонерами, то звернутися до Прокуратури, СБУ, Поліції чи й не знаю до яких силовиків і правоохоронців з проханням пояснити чи немає в дуже схожих на провокативні й антидержавні дії під час війни однієї особи чи групи осіб у змові з власної ініціативи чи за винагороду ознак злочину, який компрометує державу, що воює, в очах світової спільноти й становить загрозу національній безпеці, а надалі й громадському правопорядку через можливі акції протесту та обурення суспільства, членів якого позбавлятимуть житла заради власної вигоди чи з метою створення умов для неповернення біженців. Чи мені, хворому пенсіонеру, це робити за Вас, шановне панство? Адже оце теж Ваша робота.
6. Коли у міської ради немає змоги судитися щодо позбавлення рангу державного службовця пана Цугорка і тих, хто йому допомагає відбирати службове житло в біженців, то розшукати безплатних юристів чи спонсорів, аби за кілька тисяч доларів допомогли найняти адвокатів, щоб від мого імені написали позовну заяву до суду міста Києва та були присутні на судових засіданнях, бо у мене немає і копійки в кишені, лише мінімальна пенсія, а через сімейні обставини не зможу приїхати на суди.
Кияни мають відповісти на виклик.
Сподіваюся, суд Києва зважить усе і прийме правильне рішення про позбавлення рангу держслужбовця пана О.П. Цугорка та тих, хто допомагає робити безхатьками біженців.
Шановні друзі, давайте створімо, як відповідь пану Цугорка і його покровителям, і наш судовий прецедент, який має зупинити виселення біженців та стати наукою для держслужбовців, щоб надалі навіть і не думали через суд відбирати службове житло в українців, зокрема і жителів Києва, які проживали до війни у гуртожитках та службових квартирах, а нині тимчасово знаходяться за кордоном.
Кияни теж не кидають своїх.
Слава Україні!
З повагою і надією
Лещенко Григорій Іванович
26 травня 2024 року
P.S. Ой, як кортить написати книгу про окремих українських начальників, у яких, навіть під час такої страшної війни, в думках лише когось обдурити та у когось щось украсти. Дістали схемами й брехнею, які прикривають словами про любов до Батьківщини, культури, мови!