Книгою лише хочу допомогти тим російським знаменитостям, кому до війни симпатизувала і частина українців. А дехто симпатизує і зараз?
Нині веду перемовини про переклади книги на іноземні мови аби коли не видати у паперовому вигляді, то хоч завантажити на електронні бібліотеки по світу, щоб жителі планети читали онлайн про рашистів.
Хотів присвятити книгу і шановному ректору Художньої академії в Києві Олександру Цугорка, і улюбленому зятю Дімі Харитонову. Просити обох іти на фронт, але в них немає часу, а воюють зі мною, дідом на сьомому десятку, та за правду у вічі й за критику виганяють мене з хати. Найтемніша ніч перед світанком!
Спочатку путін. Потім мер Києва Віталій Кличко і влада столиці. путін виганяє війною. Чемпіон світу з боксу та ректор підключають суди. Кличко каже що говорив з неадекватним путіним. Діма лагодив телефон Кличку і цим пишається
Я дуже люблю, поважаю Віталія Кличка, зятя Діму, але де мені жити?
Чого Кличко з Цугорка й Діма так дружно насіли на старого?
Про перемоги Кличка знає весь світ. Про ректора в кінці книги. А Діма?
Мені як син. Випросив у зятя найдешевші окуляри аби писати про посіпак путіна, так наляканий росією місяць робив мені емоційне протистояння і не привітав з днем народження. Начитаного красномовного щирого з вищою освітою зятя дурять усі, кому не лінь. Накрутив собі бігуді, що їде в Канаду начальником, а не чорноробом. Мусить мінятися і трудитися, а йому то боси не такі, то робота.
Молюсь за Перемогу України! І аби трійця змінила ставлення до таких, як я.
А на цьому світі хоч комусь потрібна моя правда?.. Агов?...
Книга написана на базі інформації з рашистського телебачення та відкритих російських джерел в Інтернеті, за що я їм дуже – дуже вдячний.
З повагою до читачів Автор 29 жовтня 2024 року
ЛЮДИНОНЕНАВИСНИК З ГІТАРОЮ І ВИНАГОРОДОЮ
ЗА ПІДБИТІ НІМЕЦЬКІ ТАНКИ й СПАЛЕНИХ УКРАЇНЦІВ
«Я згадую»… Перший у списку рашист вважався найкращим співаком СРСР 1982 – 1983 років. Елтон Джон радянської естради. Ні! Швидше Пол Маккартні. Були неймовірно популярними його простенькі невибагливі пісеньки на три акорди «Маки», «Від смутку до радості», «Білий пароплав», «На високому березі», «20 років тому».
Підтримує вбивства мирних громадян України. З великою радістю приєднався до мейнстриму рашистських співаків з винагородою за знищення німецьких танків Leopard, які є на озброєнні ЗСУ:
- Готовий поїхати на Донбас, щоб особисто вручити нагороду.
Не приїхав, не вручив. Зрозумів, що на фронті на нього чекають ще й українські вояки, які теж хочуть вручити нагороду. Не грошову.
Ненависть до України, де роками гріб гроші лопатою, перемогла навіть його легендарну жадібність. Ще не було такого роботяги, який би не розповідав про його скнарість і бажання присікатись до якоїсь дрібниці, аби лише недодати обіцяної платні за ремонт і перебудови розкішного палацу в Москві. Скнара на віки! Сам весь час слідкує за відрахуваннями й вдома, й у творчих колективах. Такого не нагрієш! Недовірливий, примхливий, не бажає ні з ким ділитися. Якось, отримав дуже пристойну суму за нічний виступ, зателефонував і попросив, щоб замовник не забув дати 100 доларів його водієві, бо сам нізащо не дасть.
А на вбивства українців у такого завжди гроші знайдуться!
АНТОНОВ Юрій Михайлович (1945), естрадний композитор, співак, гітарист, поет, народний артист рф. Знаходиться під санкціями України.
І, помираючи, згадуватиме аншлаги на концертах, коли платівки розходилися мільйонними тиражами. Грошей море! Возили валізами, як нинішні наркоторговці чи хабарники... Коли маестро був алкоголіком, з нього фонтаном били хіти. Вилікувався – і все скінчилося: пісеньки став писати так собі. Йому потрібне спиртне аби створити щось путнє?
…Глядачі потрібні Юрію лише для величі та заробітку. Ще в радянські часи зневажливо насміхався з публіки, плював на неї зі сцени. Від зоряної хвороби так і не вилікувався. Капризний і образливий – страх! Варто комусь у залі викрикнути щось типу:
-Так це ж халтура!
зупиняє концерт, іде зі сцени, доки не проситимуть вибачення.
Зубні лікарі їхали до Антонова зі своїм кріслом, який іржав
- Ти уявляєш, старий, щоб я їхав до якогось лікаря?!
Через манію величі ледь не загинув: під Новий рік купив голубу величезну ялинку - таку, як у кремлі. Щоб за встановлення заплатити на пару копійок менше від домовленої суми, ганяв довкола височезного з товстючим стовбуром дерева, зауваженнями лоскотав нерви роботягам. Чи майстрів дістав, чи дерево, але ялинка впала і ледь не вбила легенду радянської естради. Нині дехто жалкує, що ствол ялинки промахнувся і не попав по любителю геноцидної війни. Але то на совісті грішників!