Але Мадріч не став і відмовлятися. Йому треба було подумати над цим. Хоча він і не міг зізнатися в цьому Оскарові, але, ймовірно, побоювався керувати фабрикою разом із таким демонічним шибайголовою, як пан Шиндлер.
Не отримавши ніякої конкретної відповіді від Мадріча, Оскар поїхав. Він подався до Берліна і почастував обідом у ресторані полковника Еріха Ланґе. Я цілком можу перейти до виробництва снарядів, сказав Еріхові Оскар. Можу перевезти важку техніку.
Ланґе виявився молодцем. Контрактів гарантувати він не міг, але міг написати душевну рекомендацію, якої потребував Оскар, до Комітету з евакуації і німецьких чиновників у Моравії.
Згодом Оскар скаже про цього загадкового офіцера, що той надавав суттєву допомогу. Ланґе і далі перебував у стані піднесеного відчаю та моральної відрази, який був у багатьох, хто працював у тій системі, але не завжди на користь системи. Ми все зможемо, запевнив його Ланґе, тільки гроші треба. Не мені. А щоб дати.
Через Ланґе Оскар поговорив із членом Комітету з евакуації в OKH на вулиці Бендлера. Цілком може бути, сказав той чиновник, що евакуацію в принципі підтримають. Але є серйозна перешкода. Губернатор-ґауляйтер Моравії, який керує нею з Ліберецького замку, провадить таку політику, яка не допускає єврейських таборів праці в його провінції. Ні СС, ні Інспекція з озброєння досі не змогли вплинути на цю його думку. Підхожа людина, з якою можна обговорити цей складний момент, — можливо, інженер вермахту з відділення Інспекції з озброєння в Троппау, чоловік середніх років на прізвище Зюссмут. Оскар може ще і з цим Зюссмутом поговорити про місця в Моравії, куди можна було б перевезти фабрику. А поки що гер Шиндлер може розраховувати на підтримку Головного комітету з евакуації.
— Але ви ж розумієте: з огляду на те, у яких вони обставинах, на те, як війна вплинула на їхнє приватне життя, вони, напевне, дадуть вам швидку відповідь, якщо ви підійдете до них делікатно. У нас, бідолашних міських жителів, у дефіциті шинка, сигари, добрі напої, тканини, кава, всяке таке…
Здається, чиновник думав, що Оскар носить із собою половину того добра, яке Польща виробляла за мирного часу. А насправді подарунок для комітетського панства він збирав за цінами берлінського чорного ринку. Літній чоловік на рецепції готелю «Адлон» знав, де можна дешево дістати чудового шнапсу — близько 80 райхсмарок за пляшку. А панству з комітету негоже передавати менше, ніж десяток пляшок. Кава взагалі була на вагу золота, і гаванські сигари продавалися за шалені гроші. Оскар закупив усього скільки треба і поклав у кошик. Шановним панам, напевне, доведеться попітніти, щоб домовитися з губернатором Моравії.
У самому розпалі переговорів Оскара було заарештовано Амона Ґьота.
Мабуть, хтось на нього доніс. Чи то заздрісник із молодших офіцерів, чи стурбований громадянин, який, побувавши на віллі, був шокований розкішним життям Амона. Старший слідчий СС на прізвище Екерт став придивлятися до фінансових операцій Амона. Те, що Амон стріляв по в’язнях із балкона, слідства не стосувалося. Інша річ — привласнення майна і оборудки на чорному ринку, а також скарги молодших есесівців на жорстоке поводження з ними.
Амон був у відпустці у Відні, вдома у свого батька-видавця, коли СС його заарештувало. Також поліцаї обшукали квартиру, яку гауптштурмфюрер винаймав у місті, і знайшли близько вісімдесяти тисяч райхсмарок готівкою, походження яких, на їхню радість, він пояснити не зміг. Також у сховку під стелею було виявлено близько мільйона цигарок. Як видавалося, віденська квартира Амона виконувала роль скоріше складу, ніж житла на батьківщині.
На перший погляд здається дивним, що СС — чи, радше, чиновники Бюро V Головного управління безпеки Райху — так хотіли заарештувати такого дієвого служаку, як гауптштурмфюрер Ґьот. Але вони вже провели розслідування порушень у таборі Бухенвальд і намагалися притиснути його коменданта Коха. Вони навіть пробували зібрати свідчення, щоб заарештувати відомого Рудольфа Гьосса, і допитували віденську єврейку, котра, як підозрювали, була вагітна від цієї зірки табірної системи. Тож Амон, який лютував у своїй квартирі, коли її обшукували, не мав підстав сподіватися великої недоторканності.
Його відправили до Бреслау й посадили до в’язниці СС, де він чекав слідства і суду. Вони продемонстрували цілковиту необізнаність у тому, що насправді відбувалось у Плашуві, бо пішли на віллу і заарештували Гелену Гірш, підозрюючи, що вона причетна до оборудок Амона. У найближчі місяці її двічі водили до камер під плашувськими бараками СС на допити. Її закидали питаннями про зв’язки Амона на чорному ринку: хто були його агенти, як працювала ювелірна майстерня у Плашуві, кравецьке ательє, фабрика м’яких меблів. Її ніхто ні разу не вдарив, не погрожував. Але вони були переконані, що вона належала до тої банди, яка її мучила. Якщо Гелена колись мріяла про дивовижне і чудове спасіння, то їй і не снилося, що Амона заарештують його ж колеги. Але вона відчувала, що втрачає глузд, коли на цих допитах її намагалися прикувати до Амона.