Доктор Седлачек постарався приховати посмішку.
— Ну як ви можете вірити, що він передасть ті гроші, що ви йому даєте? — спитав Оскар.
— Ми даємо йому відсоток із них, — відповів Седлачек.
Оскар подумав із півхвилини, а тоді пробурмотів:
— Мені не треба, в дідька, ніяких відсотків. Навіть не пропонуйте.
— От і добре, — сказав Седлачек.
— Нумо на дівчат дивитися, — сказав Оскар.
Розділ 19
Ще в той час, коли Оскар Шиндлер повернувся вантажним потягом з Будапешта, де сказав, що гетто невдовзі згорнуть, унтерштурмфюрер СС на ім’я Амон Ґьот їхав з Любліна, щоб провести цю ліквідацію і прийняти командування табором примусової праці (Zwangsarbeitslager) в Плашуві, який мав стати результатом ліквідації гетто. Ґьот був молодший за Оскара Шиндлера на якісь вісім місяців, але мав з ним значно більше спільного, ніж тільки вік. Як і Оскар, він виховувався в католицькій родині і перестав дотримуватися церковних обрядів у 1938 році, коли розпався його перший шлюб. Як і Оскар, він після школи вчився в реальній гімназії, де вивчав інженерію, фізику, математику. Тож Амон Ґьот був людиною практичною, не великим мислителем, хоч і вважав себе філософом.
Віденець Амон вступив до націонал-соціалістичної партії рано, ще в 1930 році. Коли Австрійська Республіка стурбувалась і заборонила цю партію в 1933 році, він уже належав до її служби безпеки — СС. Пішовши в підпілля, Ґьот вийшов на віденські вулиці після аншлюсу в 1938 році у формі молодшого командира СС. У 1940 році його підвищили до обершарфюрера, а в 1941 році він дослужився до офіцерського звання, яке в СС було значно складніше одержати, ніж у вермахті. Після піхотних навчань його поставили керувати зондеркомандами під час операцій в багатолюдному люблінському гетто, і своїми стараннями там він отримав право зайнятися ліквідацією краківського.
Унтерштурмфюрер Амон Ґьот, який тоді мчав спеціальним вермахтівським потягом з Любліна до Кракова, щоб там прийняти командування випробуваними солдатами зондеркоманд, був подібний до Оскара не тільки роком народження, релігійними поглядами, слабкістю до алкоголю, але й потужною статурою. Обличчя в Ґьота було відкрите і приємне, дещо більш видовжене, ніж у Шиндлера. Його руки, великі й мускулясті, мали, проте, довгі пальці. Він сентиментально ставився до своїх дітей, дітей від другого шлюбу, яких через закордонну службу в останні три роки бачив дуже мало. Натомість він інколи виявляв уважність до дітей товаришів по службі. Міг він бути й сентиментальним коханцем, але, хоча він і був подібний до Оскара невгамовним сексуальним апетитом, його смаки були менш традиційними: інколи вони поширювалися на колег-есесівців, інколи Амон був схильний бити жінок. Обидві колишні дружини Амона Ґьота згадували, що коли хвиля одержимого захоплення минала, він починав підіймати на них руку. Він вважав себе чутливою людиною і сприймав за доказ цього родинну справу. Його батько й дід були друкарями і палітурниками, працювали з книжками з воєнної та економічної історії, і Амон любив писати про себе в офіційних паперах «Literat». І хоча на той момент він би сказав, що не може дочекатися свого керування ліквідаційною операцією — то був для нього великий шанс, котрий мав принести підвищення, — але, як видається, його участь у спецопераціях наклала серйозний відбиток на рух його нервових енергій. Уже два роки він страждав від безсоння і, коли мав таку можливість, не спав до третьої або четвертої години ночі, а тоді пізно вранці вставав. Він почав відчайдушно пити і вважав, що зараз йому п’ється навіть легше, ніж в юності. Знов-таки, як Оскар, він ніколи не мав похмілля, на яке заслуговував. Він був вдячний своїм працьовитим ниркам за таку перевагу.
Накази, якими Ґьотові було довірено ліквідацію гетто і зроблено його королем табору Плашув, датувалися 12 лютого 1943 року. Він сподівався після розмови зі старшими сержантами Вільгельмом Кунде, командиром караульного загону СС у гетто, і Віллі Гаазе, заступником Шернера, що буде можливість ліквідувати гетто в межах місяця від дати його призначення.
Коменданта Ґьота на центральному краківському вокзалі зустріли сам Кунде і високий молодик на ім’я Горст Піларжик, котрий тимчасово відповідав за табори в Прокоцимі й Величці. Вони втрьох завалилися на заднє сидіння «мерседеса» і подалися дивитися гетто й місце нового табору. День був морозяний, і коли вони переїжджали Віслу, пішов сніг. Унтерштурмфюрер Ґьот з радістю хильнув шнапсу із запропонованої Піларжиком фляжки. Крізь псевдосхідний портал вони поїхали трамвайними коліями по Львівській, яка ділила гетто на дві скрижанілі частини. Жвавий Кунде, який у цивільному житті був митником і мав досвід доповідання начальству, виклав коротку інформацію про гетто. Ліворуч від машини — гетто В, пояснив Кунде. Його мешканці — приблизно дві тисячі осіб — уникли попередніх операцій або ж перед їхнім початком отримали роботу на промисловості. Але тепер випущено нові посвідчення з відповідними скороченнями: або W для тих, хто працює на армію, або Z для тих, хто працює на цивільну владу, або R для робітників на необхідному виробництві. У мешканців гетто В немає таких нових посвідчень, тож їх відвезуть на Sonderbehandlung (особливе поводження). Зачистку гетто може бути доцільним почати з цієї частини, хоча остаточне рішення з цього приводу, звичайно ж, винесе гер комендант.