Ми зустрічалися щотижня. Я докладно розповів йому про всі труднощі.
— Знаю, — сказав він посміхаючись. — На жаль, вам не пощастить вистрибнути з війни. На мою думку, ви повинні відступити на задній план. Те саме має зробити патер Титус. Німці знають усе, і було б нерозумно, якби ви попали в їхню пастку. Треба думати наперед. Пропоную вам з тактичних міркувань налагодити зв'язки з німецьким полковником фон Мерінгом.
— З фон Мерінгом? — здивувався я.
— Еге ж, — кивнув Шельмеці з усмішкою. — Полковника ви знайдете в готелі «Асторія». В мене є відомості, що про ваші переговори в Швейцарії з англійською розвідкою націсти знають і відносно вашої особи мають певні плани. Вони не дуже церемоняться з небажаними для них людьми. А для нас важливо, щоб ви лишились живі, боротьба ж тільки починається.
Мене дуже налякали ці слова. Якщо гестапо довідалося про те, що я був посередником у, переговорах про укладення сепаратного миру, моє життя справді в небезпеці. Всю країну контролюють німці, причому ніхто не знає агентів гестапо. Можливо, їх про все інформує сам губернатор. Найкраще було б піти в підпілля.
— Про це не може бути й мови, — сказав Шельмеці, відкинувши мою пропозицію. — Для нас важливо, щоб ви діяли відкрито, бодай на задньому плані. Отже, прошу піти до фон Мерінга і побалакати з ним.
— А про що мені з ним говорити?
Скажіть, що ви одержали від губернатора завдання вести переговори про сепаратний мир. Нового ви нічого не скажете, бо вони про це добре знають і самі. Але їх зворушить ваша відданість. Звичайно, ви запропонуєте їм свої послуги, і не тільки свої, а й усієї організації «Списоносці».
— Я не можу говорити від імені організації, бо не знаю думки її керівників. Якщо не помиляюсь, вони зараз зайняті полюванням на партизанів. Я вже кілька років не брав участі в роботі організації.
— Ось вам і нагода відновити свою діяльність. Переконайте Титуса в необхідності здійснити цей задум.
— Але я не розумію вашої мети, — заперечив я. — Чого ви домагаєтесь від списоносців?
— Поки що нічого. Але німці щось планують. Надамо їм у цьому всебічну підтримку, бо їхні заходи відповідають нашим ідеалам майбутнього.
— Не подобається мені та гра, в якій я маю ходити з заплющеними очима.
Шельмеці голосно зареготав.
— Послухайте мене і розплющіть очі. Це залежить від вас, скільки ви зможете побачити. Отже, сьогодні ж підіть до фон Мерінга, бажано між четвертою і п'ятою годинами. Він вас чекатиме. Можливо, завтра вже буде пізно. Вам і досі щось незрозуміло?
— Гаразд, — погодився я, — піду.
Після обіду в домовлений час я зустрівся в «Асторії» з фон Мерінгом. Він прийняв мене як давнього знайомого.
— Коньяку? — запропонував Мерінг усміхаючись.
Я кивнув головою.
Він дістав з шафи пляшку — справжній французький коньяк три зірки.
— Я пробуду в Будапешті лише кілька днів. Владнаю деякі непорозуміння і виїду знову до Відня.
— Пане полковник, я до вас прийшов не як приватна особа, але й не з офіціальним дорученням.
— Ні так ні сяк? — зареготав він. — Тоді як же?
— Я звертаюсь до вас як професіональний антибільшовик до свого колеги. Мені хочеться з вами дуже щиро й серйозно поговорити.
Він прицмокнув язиком.
— Дуже цікаво! Я вас з задоволенням послухаю.
У загальних рисах я розповів йому про свої швейцарські переговори.
— Боротьбу проти більшовизму я веду ще з дев'ятнадцятого року. Це моє покликання, моя життєва мета. Я обурився, довідавшись про те, що наші урядові кола готують віроломний напад на райх — головного організатора і керівника боротьби проти комунізму!
Фон Мерінг став серйозним. Він замислено постукував олівцем. Здавалося, його думки блукають десь далеко, і він не чує моїх слів.
— Пане полковник, — озвався німець після тривалої мовчанки. — Ви були відвертим, тому і я говоритиму відверто. — Мерінг наповнив чарки, і ми випили. — У вас, мабуть, немає сумніву в тому, що перший удар у цій війні програно. На жаль, це факт. Чому ми програли війну? На мою думку, тому, що фюрер розпочав її проти всієї Європи, а треба було воювати тільки проти Радянського Союзу. Та вже нічого не вдієш. Так воно сталося. Отже, перший тур програно. Я вже навіть не цікавлюсь зведеннями про хід операцій на фронті, бо зайнятий підготовкою до нової війни. Тому з подякою приймаю ваші послуги і радий, що в майбутньому нам доведеться боротися пліч-о-пліч. Я приїхав сюди для того, щоб тимчасово припинити діяльність угорських розвідувальних, а також таємних організацій, в тому числі і «Списоносців», і тим самим зберегти їх на майбутнє. По-моєму, вам необхідно активніше виступати в керівництві «Списоносців». Більшість ваших людей слід евакуювати з території, окупованої росіянами. Натомість потрібно поставити таких людей, які не викликали б ніякої підозри, а згодом до них надіслати наших людей. Ця організаційна робота тепер найважливіша, і тому бажано, щоб ви взяли в ній активну участь.