– Не довго ж вони чекали.
– Нічого іншого я й не очікувала. Чи маєш ти уявлення, що сталося в цій кімнаті?
– З п'ятого на десяте.
– Вони прийшли не на перемовини. – Катаріна похитала головою. – Просто щоб розповісти мені про мою долю. Мабуть, головним чином тому, що іншого виходу не було. Б’юся об заклад, що вони вже два дні заряджали свої гармати.
– Ми й справді збираємося битися, ваша герцогська високість?
– Так. Якщо ти вважаєш, нібито я не знаю, що роблю, дай мені хвилинку. Я тобі довірилася, і тобі теж слід.
Шенк не прокоментував, але відчував, що важко опиратися цьому наказу. Кілька днів тому він спіймав себе на думці, що дівчина, яку він колись провіз через Швабську пустелю, вразила його своєю мужністю, рішучістю та розмахом. Минуло багато часу відтоді, як він ставився до неї як до розпещеної дитинки, за яку отримає мішок золота.
Він наказав солдатам, що стояли на варті, відкрити зброярню, на порозі якої вони зупинилися. Потім він відвів дівчину в темний куток, де перед тим була поставлена дорогоцінна скриня. У світлі закритого скляного ліхтаря – жодних інших і не дозволялося в зброярні, наповненій порохом – він відчинив скриню ключем, який носив на поясі. Віридіум блищав у тремтячому світлі, розкидаючи зелених зайчиків у всі боки.
– Гарна робота, – сказала Катаріна і стала на коліна біля скрині. Якийсь час вона уважно оглядала кристал.
– Навіщо ми його шукали? – не витримав Шенк, бо його з'їдала цікавість.
– Це... складно.
– І все ж таки, я з охотою дізнаюсь.
Дівчина встала та обтрусила пил з колін. Вона обійшла скриню та почала розглядати кристал з іншого боку.
– Бачиш, мене вже досить давно непокоїло, як такому партачеві, як Андреае, вдалося накласти таке потужне заклинання, яке створило Ковпак. Це зовсім нелегко, а навіть якби було, сила не береться з нізвідки, її треба десь вкрасти або отримати, і з того, що ви мені розповіли, шановний професор нічим у цьому відношенні не виділявся. Лише деякий час тому мені спало на думку, що ця блискітка є не лише каталізатором, а й джерелом сили.
– І ти використаєш її, щоб відбити шведів? – Шенк, підбадьорений знайомою атмосферою, пропустив титул Катаріни. Вона не звернула на це уваги, що добре віщувало на майбутнє.
– Ні. – Катаріна похитала головою, знову ставши на коліна. – Мені це ні для чого не потрібно, я можу сама викликати набагато більші руйнування. ніж будь-хто інший за допомогою кристала. Йдеться про щось інше. Я не знаю заклинання, яке використав Андреае. Але якщо я не помиляюся, то... – Дівчина поклала обидві руки на поверхню зеленого кристалу і довго тримала їх там. – Агааа... Гм. Ну, це зрозуміло.
Вона встала і знову обтерла руки, ніби вони були в пилюці.
– Ну, тоді ми можемо братися за роботу.
– Не розумію...
– У кристалі був слід заклинання. Це важко пояснити. Щось на кшталт частинки сили, вивільненої тоді, і яка застрягла всередині. До речі, він все зіпсував і дуже сильно. Він не врахував багато речей. Паршива робота.
– Що ти маєш на увазі? Що Ковпак роботою партача?
– І жахливою.
– Як на мене, Ковпак працював досить добре...
– Так, але... А, сам побачиш.
Вона махнула рукою.
Шенк мало не пропустив швидкий жест, яким дівчина розвела руками та окреслила ними коло, ніби малюючи його в повітрі. У куточках його очей щось замиготіло, але більше нічого не сталося.
– Що ти...
– Фух. Добре, готово. А тепер слухай уважно, бо в мене багато справ і мало часу. Я все це записала для Бланшфлер, але не завадить, якщо ви обоє зрозумієте, що відбувається. Ти слухаєш?
– Так... Що там відбувається?
Він тривожно глянув на двері, з-за яких долинав тупіт ніг та здивовані крики.
– Мене не буде деякий час. Бланшфлер подбає про те, щоб мені нічого не бракувало, тож не хвилюйся. Натомість захищай місто та виграй для мене трохи часу. Переконайся в тому, що ніхто мені не заважатиме. Зрозумів? Ага, і ще одне: будь-хто, який має вірідій зможе пройти, тож ви не зовсім в безпеці. Зрозумів?
– Але що...
Шенк намагався зосередитися та ігнорувати жахливі й здивовані крики, що луною розносилися по всьому замку.
– А якщо ти хоча б подумаєш про зраду, — у голосі Катаріни пролунала застережна нотка, — Гогенлое подбають про те, щоб ти помирав довгою та болісною смертю.