Олексій оглянув усі кутки, для чогось навіть зсунув з місця діжку з солоними огірками, і лише тоді до нього дійшло, яка велика невдача спіткала його. Втекли! Всі втекли — Марков, і Діна, і навіть батьків її забрали! Чому? Що сталося? Узнали правду про нього? Але як, від кого?.. Де їх тепер шукати? Все, здавалося, було так ретельно продумано, підготовлено — і от тобі маєш!..
Олексій сів на край діжки, ошелешено провів рукою по обличчю. Що тепер робити?..
Світло, яке лилося згори з розчинених дверей, раптом померкло. Хтось зупинився біля входу, Олексій подумав, що це Володя Храмзов, не дочекавшись сигналу, вже зайняв подвір'я, і хотів був озватися до нього, але тут пролунав знайомий пискливий голос:
— Ану, вилазь!
Стрибаючи через два східці, Олексій кинувся нагору.
Мабуть, ні в кого і ніколи ще вигляд товстого і безбородого Севиного обличчя з широким, наче картоплина, носом і чорними від вугрів ніздрями не викликав такої радості, як в Олексія. В одну мить у нього знову з'явилася надія: коли Сева тут, значить, і інші теж поблизу!
Сева стояв напроти входу, тримаючи в руці великий багатозарядний кольт.
— А я думаю: ти чи не ти? — промовив він, насторожено розглядаючи Олексія своїми маленькими очицями з-під червонуватих повік.
— Де Марков? — крикнув Олексій.
— Марков? — ніби навіть здивувався Сева. — А на якого дідька тобі Марков?
— На якого, на якого! Потім питатимеш! Де він?
— Де треба, там і є.
— Не крути, сволото! Веди до нього швидко!
— Та що сталося? Стривай! Ти ж повинен був… Чому ти тут?
Не можна було давати Севі часу на розмірковування. Стиснувши кулаки, Олексій закричав:
— Та говори ж ти, бісова душа! Все можемо завалити! Де він?
— Та звідки ж я знаю… — здивовано промовив Сева. — Він ще вночі на Висілки подався.
— Куди?!
— На Висілки. Верст дванадцять звідси. А зараз уже ближче десь. Як рвоне штаб, так він із Смагіним буде тут…
Он воно що! Значить, вибух повинен стати сигналом для нападу бандитів на Олешки! Хитро придумано: війська стягнуті на передову, бо передбачався контрнаступ білих, і в місті тільки один резервний батальйон. Але Маркова ще можна спіймати, якщо вдасться ліквідувати банду!..
— Якою дорогою вони підуть? — спитав Олексій з таким виглядом, ніби від Севиної відповіді залежав успіх всієї справи.
— Здається, через ліс, — розгублено відповів Сева.
— А де Діна? — продовжував запитувати Олексій, не даючи йому опам'ятатися.
— На острові відсиджується. Марков звелів відвезти її туди із старими, щоб там сиділи й чекали, а вона мене… Та скажи ж ти, бога ради, що скоїлося?
— Скоїлося, скоїлося! — передражнив його Олексій, гарячково обдумуючи, що тепер робити. Севу треба було знешкодити. Найпростіше вибрати момент і пристрелити. Але він знає явки… І раптом придумав…
— Все загинуло, от що скоїлося! — випалив він.
У Севи одвисла губа.
— Я-як загинуло?..
— Отак-от!.. Іди сюди, побачиш!..
Олексій підскочив до льоху, махнув Севі рукою, щоб він ішов за ним, і пірнув униз.
Сева нерішуче затримався біля входу.
— Чого став! Йди швидше! — квапив його Олексій. — У тебе сірники є?
— Є…
— Світи!
Сева запалив сірника, для чого йому довелося затиснути кольт під пахвою, і спустився на кілька східців… — Бачиш тепер?
— Ні-і… — промовив Сева, боязко вдивляючись у темряву льоху.
— Сліпак! — вилаявся Олексій. — Дивись краще!
Він пропустив Севу вперед і, коли той опинився одним східцем нижче за нього, схопившись руками за стіни, щосили копнув ногою нижче спини.
Сева загримів вниз по східцях.
Вибравшись з льоху, Олексій зачинив двері і клацнув засувом.
В льоху несамовито кричав Сева, який зрозумів свою фатальну помилку. Олексій засунув пальці в рот і свиснув, присідаючи від натуги.
Сева гамселив кулаками в дубові двері.
— Відчини, гад! — репетував він, брутально лаючись. — Відчини, матері твоїй біс!.. Уб'ю, сволото!..
— Посидь трохи! — важко дихаючи, відповів Олексій. — Скоро випустимо.
Йому довелося відскочити набік. Сева вистрілив у двері. Куля, бризнувши дрібною тріскою, пробила дошку і просвистіла десь поруч. Сева вистрілив ще раз.
— Стріляй, стріляй! — сказав Олексій. — Нічого…
Але постріли в закритому підземеллі, очевидно, оглушили бандита: Сева притих і спустився вниз; було чути, як він загупотів по східцях.
— Сюди! — гукнув Олексій.
До нього бігли чекісти.
Ліквідація явочної квартири на заїжджому дворі надовго принесла Іларіонову славу найкращого оперативника.