Олексій придержав весла.
— Я ж не знав, що готується наліт.
— Так, це правда, — винувато сказала Діна, — це була помилка, що вас не попередили. Але Віктор такий потайний! Він узяв з мене клятву, що я не обмовлюсь жодним словом… Альошо, на нього не можна гніватися! — примирливо додала вона. — Адже він людина діла, ви самі повинні зрозуміти! Готувалася така операція! Зараз я вам усе розповім, тепер можна. Він спеціально зв'язався з Смагіним… Ви, мабуть, не знаєте, що загін Смагіних діє не тут, а за Дніпром, поблизу Великої Олександрівки. Там їх район. Віктор буквально примусив їх переправитися сюди. Це було нелегко, повірте мені! Такі загони, як смагінські, не люблять відриватись од своїх місць. Там їм усе відоме… А Віктор примусив! У нього дивовижна сила волі! Але вони висунули умову, щоб усе було підготовлено на совість. От він і старався, нервував, приховував… Альошо, куди ви їдете?
Олексій направив човен повз «проїжджий» рукав Конки.
— Об'їдемо той острівець. Хай трохи заспокоїться в місті, зараз там небезпечно, — пояснив він.
Насправді ж його турбувало інше: стрілянина біля застави не вщухала, і він не міг зрозуміти, як там розгортаються події. А що як смагінцям усе-таки вдалось прорватися? Це, правда, було малоймовірно, однак рискувати він не хотів. Треба було виграти хоч півгодини, поки зовсім стемніє, і переконатися, що смагінці відбиті. В противному разі везти Діну прямо в Херсон…
— Не дурійте, Альошо! — насупивши брови, сказала Діна.
— Не можна! А що як наших відбили?
— Це неможливо! Я собі уявляю, яка в червоних паніка! Вони, напевно, очухатися не можуть, не те що чинити опір. Адже в місті майже не лишилося військ!
— Так-то так, а все ж… Принаймні перечекаємо де-небудь тут…
— А я кажу, їдьте прямо!
Проте Олексій вже гнав дубок до плавнів. Метрів за сто від того місця, де його колись. знайшов Володя Храмзов, човен врізався в комиш.
— Зараз же вибирайтесь звідси! — розгнівалася Діна, — Я не хочу чекати ні хвилини!
— Слухайте, — похмуро сказав Олексій, — зараз я відповідаю за вас!
Ламаючи комиш, він повернув човен так, щоб з носової банки було видно пристань.
— Навіщо ви мене вивезли з острова? — Діна сердито стукнула кулачками. — Навіщо ви це зробили? Для чого тут час гаяти?
— Зараз поїдемо. Тихше!
Олексій уже зрозумів, що смагінців відбили. Перестрілка почала стихати і ніби віддалялась. Тепер можна було їхати далі. Але в нього виникла інша думка. Поки Діна ні про що не догадувалася, він хотів ще дещо з'ясувати…
Олексій сів ближче до неї.
— Потерпіть трохи, — сказав заспокійливо. — Обережність не завадить… Я, до речі, хотів у вас спитати про одну річ…
— Альошо, їдьмо! — попросила Діна.
— Зараз. Діно, хто той чоловік, що привіз нам машину, огрядний такий? Щось знайоме…
— Той, що приїздив на пошту? Ви ж казали, що вперше бачите його!
— Правильно, казав. І збрехав… — У неї від здивування злетіли вії. — Так, збрехав, сам не знаю чому. Як його прізвище?
— Та навіщо це вам?
— Я поясню…
Охоплена раптовим підозрінням, вона повільно похитала головою.
— Не знаю…
— Добре, я вам скажу, тільки не приховуйте, якщо правильно, адже могло й здатися… Пам'ятаєте, я вам розповідав, що в мене є сестра, яку я так і не зміг знайти в Херсоні. Її звуть Катериною, Катею… Вона замужем, її чоловік — Глущенко Павло Никодимович!.. — насилу видавив Олексій останні слова.
В міру того, як він говорив, довгі брови Діни підіймалися все вище і вище.
— Ви жартуєте!
— Ні, не жартую.
— Матінко моя! Альошо, чого ж ви мені раніше не сказали! Ну, звичайно, це Глущенко! Треба ж такий збіг!..
Дивна це була істота! Можливість повідомити йому приємну новину так захопила її, що вона, здавалося, забула навіть про своє бажання негайно їхати далі.
— Збожеволіти можна! Чому ж ви мовчали? Ви — родич Глущенка! Та це ж для вас найкраща рекомендація!
Олексій похмуро гмукнув.
Нічого не помічаючи, вона цокотіла:
— Я б уже давно могла вас звести! А втім, що я говорю, звідки вам було знати! Глущенко — цілком наша людина, випробувана, вірна! Він дуже багато зробив для. спільної справи. Адже це завдяки йому ми весь чад підтримуємо зв'язок з Кримом! У минулому році він брав участь в організації повстанського українського загону — він же за переконаннями «жовто-блакитний» — в районі Катеринослава. Їх розбили, і він перебрався сюди.