Після цих прямих слів ситуація стала зрозумілою. Сенат намірявся покласти (або й уже поклав) організацію нашої оборони на німців. Я подякував сенаторові Фрею за його відверту заяву і висловив жаль, що сенат не довів це до мого відома раніше — так би він уберіг і себе, і мене від цієї болісної і марної дискусії. Адже ніхто, мабуть, не міг собі уявити, що я, створивши армію з нічого й довівши майже не вишколене, недостатньо озброєне і споряджене військо до перемоги завдяки бойовому духу фінськоіго солдата і вправності та самовідданості офіцерів, тепер погоджуся візувати накази, що їх вважатиме за потрібне давати німецька військова комісія. «Я лише хочу додати, що сьогодні ввечері подаю в відставку з поста головнокомандувача, а завтра їду за кордон. Прошу уряд негайно вибрати мого наступника — інакше я передам цей пост найближчому з моїх людей. Прощавайте, шановні панове!»
Лише за два тижні до того голова сенату в цій самій залі вітав мене в столиці, дякуючи за те, що я зробив для порятунку країни. 30 травня, коли я йшов із сесійної зали, члени уряду не мали що мені сказати, і ніхто не встав, аби подати мені руку.
Того самого дня я підписав свій прощальний наказ:
Офіцери й солдати білої фінляндської армії! Сьогодні я залишаю пост головнокомандувача, що його з такою великою гордістю обіймав, і мене проймає глибоке хвилювання, коли я прощаюся з вами, відважні товариші, чиї мужність і презирство до смерті завжди викликали в мене захват. Немов бурхлива весняна річка, народна армія проторувала собі шлях із далекої півночі, вона розбила всі перепони, вона зламала весь опір на своєму шляху і не спинялася, доки не було досягнуто мети. У незліченних боях ви воювали і проливали кров. На все ви зважувалися, всім жертвували. На кривавій стежці від Рованіемі до Виборга і Терійокі беззвучно говорять свіжозакопані братські могили. Вони свідчать, що біла фінляндська армія не боялася жодних жертв, захищаючи справедливість для країни.
Свободу Фінляндії виборено вашою кров’ю, вона здобута вами. Ви з гордістю можете згадувати перемоги, назви яких вписали на сторінки літописів, і героїв, які упокоїлися в землі вільної Фінляндії. Доки в історії згадуватимуть назву «Фінляндія», доти розказуватимуть про те, як простий фінляндський чоловік вийшов із глибини лісів, щоби пліч-о-пліч зі своїми заможнішими братами боротися за справедливість і свободу.
Солдати! Будучи вашим головнокомандувачем, я мав честь керувати вами в цій шляхетній і великій боротьбі. Востаннє звертаюся до вас, щоб попрощатися й подякувати за всі ваші жертви, весь ваш героїзм, усю вашу кров, якою виборено наш успіх. Я дякую вам за кожен шляхетний і гарний спомин про дні наших подвигів та перемог. Коли ще не встигло вщухнути відлуння гарматних пострілів наших останніх боїв, я промовляю вам, переможці боїв під Ваасою, Сейняйокі, Оулу, Вілппулою, Лавіа, Суоденніемі, Гямеенкюре, Орівесі, Тампере, Лемпяалею, Варкаусом, Моугу, Рауту, Агволою, Терійокі, Виборгом, Коуволою, Коткою та багатьох інших, слова прощання й теплу, щиру подяку. Я певен, що ви ніколи не зрадите білих кольорів наших стягів, на яких вписано рицарство, нехтування смертю, відданість і любов до Вітчизни.
Назавтра о восьмій годині ранку я сів у потяг на Турку, щоб вирушити до Стокгольма разом із деякими помічниками й побратимами.
Якщо розглядати визвольну війну на тлі тих двох воєн, які спіткали Фінляндію в часи минулого світового лихоліття, ніхто не може не побачити боротьбу 1918 року в правильному світлі: мета трьох наших воєн була одна. Скільки б не було зроблено, аби звести визвольну війну до суто громадянської, а провину за неї перекласти на легітимний уряд країни й армію, це не може змінити того факту, що ми і 1918 року, і згодом захищали недоторканність держави й своє існування як самостійної нації. Якби ми 1918 року не стали до боротьби, Фінляндія в найліпшому разі перетворилася б на автономну область у складі Радянського Союзу, без громадянської свободи, без справжньої державності і без місця серед вільних націй. Попри те що пізніше нам довелося заплатити за свободу незрівнянно дорожче, не забуваймо жертв і зусиль визвольної війни. Мабуть, нечасто вдавалося довести війну до перемоги такими малими матеріальними ресурсами, нечасто вдавалося здійснювати такі складні бойові операції імпровізованим військом.