Назавтра, а саме на Святий вечір, я подався до палацу Державної ради, де прем’єр-міністр Інґман привітав мене такими словами:
Парламент своєю ухвалою від 8 числа цього місяця уповноважив Вас як регента застосовувати верховну владу, якщо її до того не передано Державній раді. Менш як рік тому Вам було доручено завдання, від виконання якого залежало майбутнє фінляндського народу як цивілізованої нації. Надії, що їх покладало тоді на Вас законослухняне суспільство Фінляндії, яка опинилася в важкій скруті, Ви блискуче справдили. Очолюючи білу фінляндську армію, Ви визволили свій народ від гноту, який зневажає все людське. Тепер, як і тоді, фінляндське суспільство стоїть перед великими труднощами. Його заповітна мрія — аби Вам вдалося зімкнути порізнені лави і за одностайної підтримки нашого народу довести його до безпечної свободи. Хай Вам допоможе Всевишній!
Парламент уповноважив Державну раду застосовувати владу, надану Вам як регенту, доки Ви прибудете до країни. Тепер виконання Державною радою цих функцій завершилося, і Державна рада передає Вам, пане регенте, верховну владу в обсязі, прописаному в ухвалі парламенту. Державна рада матиме задоволення підтримати Вашу діяльність на благо Вітчизни і для забезпечення її майбутнього.
Далі я своєю чергою привітав прем’єр-міністра й інших членів уряду:
У непростий час наше чесне прагнення об’єднує нас для спільної праці на благо Вітчизни. Перебіг великих світових подій довів Фінляндію до нової непередбачуваної ситуації. Сильна влада, під захистом якої самостійність Фінляндії, як багато хто вважав, гарантована і від успіху якої багато чого було узалежнено, тепер слабка, безсила. Наскільки серйозним і важким стало становище країни — напевно, кожен з нас цілковито розуміє. Але я твердо переконаний, що цілком незалежною, національною політикою ми ще зможемо розбудувати самостійну, вільну Фінляндію.
Якщо одностайно працюватимемо для цього, чесно прагнучи налагодити близькі й дружні стосунки з державами, які тепер урятували нашу країну від голоду, ми ще можемо, хоч і в найостаннішу мить, досягти своєї мети.
Таке саме серйозне становище склалося всередині країни. Але й тут я сподіваюся, що весь народ згуртується довкола свого уряду, коли той чесно намагатиметься вчиняти по правді з усіма класами суспільства й по змозі ліквідувати несправедливість там, де вона існує. Нехай принесе з собою майбутнє робочий настрій і спокій, і нехай нам вдасться у прагненні до нього сприяти щастю всього народу.
Я твердо переконаний, що ми з успіхом зможемо протистояти небезпекам, які ще принаймні певний час загрожуватимуть нашій культурі зі сходу, — але ми не маємо права нехтувати нічим, що може збільшити безпеку для нашого народу. Це завдання нам треба виконувати короткочасною військовою повинністю, розповсюдженою шуцкорівською організацією і якнайменше обтяжливим військовим бюджетом.
Зі сподіванням, що Всевишній дасть нам усім сили виконувати відповідальні завдання на благо Фінляндії, керувати якою представники нашого народу доручили мені, я вітаю вас, високоповажні панове члени Державної ради.
У цьому самому палаці мені рік тому доручили створити армію й відновити громадський порядок. За той час, як я виконував завдання, країну струсонули війна і лихо, однак труднощі ще не скінчилися. Тепер на мене чекало нове відповідальне завдання. Я цілком усвідомлював його складність і міг лише пообіцяти самому собі докласти всіх зусиль, аби сприяти закладанню міцних підвалин майбуття Фінляндії як вільної й незалежної держави.
7. На посту регента
Питання уряду й позиція країн Антанти. — Роль Фінляндії у визвольних змаганнях Естонії. — Реорганізація шуцкорів. — Офіційні візити до Стокгольма й Копенгагена. — Нові парламентські вибори й новий уряд. — Усталення міжнародного становища Фінляндії. — Воєнні дії білих росіян і їх спроби тиску. — Нова конституція. — Парламент обирає першого президента республіки. — Я залишаю пост регента і відходжу від справ.
Маніфест до фінляндського народу від 22 грудня 1918 року, де я наголошував на важливості національної одностайності в прагненні зміцнити міжнародне становище країни і посилити підвалини її майбутнього як незалежної держави, власне кажучи, містив у собі мою програму дій на посту регента. Її істотним пунктом було створення потужних збройних сил разом із докорінною реорганізацією шуцкорівських частин.