Я був найстаршим у баронській лінії свого роду, а тому взяв участь у засіданнях рицарської та дворянської палати скликаного 1906 року останнього сейму, на якому було вирішено питання реформи представницької системи. Сенат запропонував надати право голосу всім громадянам, яким до 1 січня року виборів минуло 24 роки, — і чоловікам, і жінкам. Розгляд справи посувався повільно радше через непрактичні методи роботи, ніж через розбіжності в поглядах. Перед нами постало питання, як об’єднати всі верстви населення краю для захисту автономії та успадкованого з діда-прадіда західного правопорядку, і стани виявили велику готовність попри серйозні сумніви щодо мети — надзвичайно демократичної однопалатності. Вони були ладні відмовитися від своїх привілеїв і одностайно схвалили пропозицію.
Чи дозрів фінляндський народ до такої радикальної зміни? Першу відповідь ми отримали через одинадцять років: ні.
2. Кінна поїздка Азією
Російський Генеральний штаб пропонує експедицію до Азії; політичне тло цієї ініціативи. — Дорожні приготування. — Волгою та Каспійським морем до Ташкента й Самарканда. — У прикордонному місті Ош. — Через гори до провінції Сіньцзян. — Кашґар і Великий шовковий шлях. — Заїзд до Яркенда і Хотана. — До Аксу. — Перехід Тянь-Шаню Музартським перевалом. — Серед калмиків і лам у долині Текесу. — У Кульджі. — Полювання в Тянь-Шані. — Серед торгутів у Юлдузькій долині. — У Карашарі. — Через пустелі й гори до столиці Сіньцзяну Урумчі. — Перехід через Тянь-Шань до Турфана. — П’ятий перехід через Тянь-Шань до Баркеля. — Останній перехід через Тянь-Шань до Гамі. — Пустелею Гобі до Ансі й Дуньхуана. — Через Великий мур до провінції Ґаньсу. — Через Хуанхе до столиці Ґаньсу Ланьчжоу. — Китайське святкування Нового року. — Візит до віце-короля Ґаньсу і Сіньцзяну. — Відвідини монастиря Лабран. — До столиці провінції Шеньсі Сіаньфу. — Через Хенань до Кайфена. — Потягом до Тайхуаня. — Візит до далай-лами в монастирі Утайшань. — Заїзд до південної Маньчжурії. — Через Калґан до Пекіна. — Туристична поїздка до Японії. — Повернення через Маньчжурію та Сибір. — Аудієнція в царя. — Опублікування щоденника й зібраних наукових матеріалів. — Прикінцеве слово.
Незабаром моє перебування в Гельсінкі урвалося викликом у Петербург, до Генерального штабу. Його начальник генерал Паліцин запропонував мені несподіване завдання — проїхати верхи всією Центральною Азією, від російського Туркестану до столиці Китаю. На всю експедицію, за оцінками, могло піти до двох років. Шлях мав проходити через Китайський Туркестан (Сіньцзян), по величезних пасмах Тянь-Шаню з виходом в Ілійський край, далі пустелею Гобі, а також провінціями Ґаньсу, Шеньсі, Хенань і Шаньсі.
Від середини минулого століття Центральна Азія дуже цікавила Росію, і саме на сході росіяни компенсували свої європейські дипломатичні невдачі. У 1860–1870-х роках царат заволодів західним Туркестаном, а почата в 1880-х роках одразу після Берлінського конгресу кампанія завершилась остаточним завоюванням Закаспію. Англія тут, як і в Європі, виконувала стримувальну роль і запобігала просуванню Росії до Індії, однак кордон із Афганістаном було проведено згідно з російськими вимогами й 1893 року Англія не змогла перешкодити Росії окупувати «дах світу» — Памір. Тепер лише вузенький клаптик Афганістану відокремлював території, що перебували в руках Росії, від Кашміру.
Експансіоністські зазіхання росіян у Центральній Азії теж наразилися на спротив Британії. Тибетський правитель далай-лама заявив 1900 року про розірвання чинного впродовж близько 200 років конкордату з Китаєм і уклав нову угоду з Росією. Він зобов’язався просувати російські інтереси в усіх буддійських країнах, тобто і в Монголії, яку Росія хотіла залучити до сфери свого впливу. Перший крок у цьому напрямку було зроблено ще 1865 року, коли в Сіньцзяні здійнялося повстання. Після того Росія 12 років утримувала в окупації Ілійський край та його головне місто Кульджу. Англія передчувала, що зближення Тибету з Росією означає чергову експансію в напрямку Індії, тому британське військо в серпні 1904 року, під час російсько-японської війни, пішло маршем на Лхасу, звідки далай-лама втік до північномонгольських буддистів. Навіть після невдач росіян у Маньчжурії британці побоювалися їхнього руху до Індії й незадовго перед Портсмутським миром продовжили на десять років укладену 1902 року угоду, де Японія зобов’язувалася взяти участь в обороні Індії, якщо Росія наступатиме.