Уже наступного ранку по моєму приїзді ми вирушили 19 слонами на місце, де тигр убив якесь буйволеня. День минув, а обложити хижака ми не змогли, і в чотири наступні дні мисливська фортуна була неприхильною до нас. За уявленням тубільців, це свідчило про гнів богів, і для їх задобрення треба було здійснити релігійний церемоніал. Після тривалих пошуків нам одного дня вдалося знайти чоловіка, здатного це зробити. Увечері ми розклали велике багаття, куди «брамін» кинув поміж своїми молитвами якийсь порошок, від якого вогнище запалало на повну, і ввійшов у транс, який спочатку видавався прикиданням, але поступово став таким сильним, аж я подумав, що він умре на місці. Коли було зроблено все, що, на думку тубільців, потрібно для задобрення богів, ми могли лише чекати на зміну мисливської фортуни.
Щойно ми встигли назавтра вранці протерти очі від сну, як нам повідомили, що тигр уполював двох буйволенят. Цього разу сліди вели до острова на річці, куди ми змусили побрести слонів, які несли нас на спинах. Двічі нам здавалося, що ми зуміли обложити хижака, але обидва рази йому вдалося вишмигнути з кола. Коли ми втретє натрапили на слід, глухе гарчання засвідчило, що тигра обложено. Полковник Стівенсон, якого господар вибрав для здійснення смертельного пострілу, виїхав уперед на слоні, який мав сполохати тварину. Коли тубільці жестами показали ймовірне розташування здобичі, він зробив серію пострілів, і одна куля поцілила. Мені не подобався цей метод, але кремезний тигр таки загинув.
Тепер мисливська фортуна, здавалося, змінилася, і наступного разу настала моя черга застрілити тигра. Досить пізно ввечері надійшла звістка, що за чотири кілометри від табору хижак роздер буйволеня. На вистеження тигра теж пішов якийсь час, але врешті його вдалося обложити в рідкому ліску. Коло дедалі вужчало, і ми виїхали вперед на слонах. Я саме дивився праворуч, коли зненацька тигр завиднівся з протилежного боку. Він підкрався був на чималу віддаль і врешті заліг на землю поблизу слона, але раптом розвернувся і спробував шаленими стрибками пробитися крізь дерева на другий бік. Перший постріл виявився невлучним, але другим я поцілив. Пробігши з сорок метрів із простріленою легенею, тигр повалився на землю мертвий, мов камінь.
Назавтра ми вполювали лише індійського самбара, гепарда і кількох диких кабанів. Зненацька ми почули кукурікання півня, і коли його було вбито, ми виявили, що він точнісінька копія свого строкатого фінського сільського двоюрідного брата, якщо не брати до уваги величезні остроги.
Наступний наш мисливський похід вийшов украй напруженим, і його результат до останньої хвилини був непевним. 16 слонами ми проїхали 7 кілометрів до того місця, де було знайдено дохле буйволеня. Лише приблизно о пів на другу дня нам вдалося обложити тигра. У коло скерували слона, а незабаром ще й другого. Коли тигра було виявлено і він атакував одного зі слонів, який дістав рану на хоботі й над очима, слони занервували дедалі більше. Здавалося, їх годі змусити знову піти вперед. Полковник Стівенсон поїхав у коло і зробив кілька пострілів, куди показували тубільці, після чого і він, і його дружина розпочали буквально чергу швидкого вогню по невидимій тварині. Я мигцем побачив тигра, коли він блискавично розвертався окрай трави. Ми з полковником Бейлі зробили по пострілі йому вслід, очевидно, невлучно.
Облога тигра тривала вже близько чотирьох годин, і треба було вкластися в ті півгодини, які ми ще мали до настання темряви. А що я перебував найближче до полковника Бейлі, мене попросили заїхати всередину кола. Налякані слони й тепер відмовлялися просуватися. Раптом я побачив, як усередині трав’яного муру за кількадесят метрів переді мною зблиснула біла стрічка, вгадав у ній ряд тигрячих зубів, ретельно прицілився і спустив курок. У відповідь на мій постріл почувся жахливий рев, але тигр не кидався на мене. Незабаром я в бінокля розгледів у траві солом’яного кольору жовту пляму, спрямував постріл на неї, гадаючи, що це тигрячі груди, й побачив, як хижак повалився на землю. Після того як тубільці кинули кілька каменів, щоби пересвідчитися, що здобич уже не подає ознак життя, кілька найсміливіших пішли з’ясувати ситуацію. Вкрай обережно вони скрадалися вперед по кілька кроків і незабаром сповістили, що тигр мертвий. Другий постріл влучив у чубок, а не в груди, як я гадав.
Раді з того, що наш похід нарешті дав результат, ми подалися назад до табору. Повертатися було важко. На джунглі спустилася тропічна ніч, і гострі колючки роздирали одяг. Слони, які в денну пору гарненько відхиляли гілки хоботом, були в темряві безпорадними. Ніч стояла холодна, і ми не на жарт змерзли, аж поки, діставшись додому, змогли зігрітися біля вогнища.