Назавтра було знайдено донесення, що його викинув збитий літун. З’ясувалося, що відтиснуті біля Ополя сили становили основну частину корпусу, яким командував генерал Кумер. Цей факт, звичайно, додав цінності тамтешній триденній операції. Для такого дужого супротивника загроза 24 розташованих широким фронтом ескадронів і 12 гармат, до яких бракувало набоїв, не була страшною, але у війні часто все вирішують психологічні чинники. Супротивник, який почувається слабшим, справді слабший.
Наступ австрійців на лівий фланг 4-ї армії був успішніший; ворогові навіть вдалося перетяти залізницю Люблін — Холм. По завершенні російського масування південно-західне угруповання дістало змогу на початку вересня перейти в контрнаступ. Упродовж трьох тижнів росіяни відтисли ворога до Карпат і коридора між горами й Віслою. Було обложено Перемишльську фортецю, залога якої сягала 120 000 вояків, а незабаром під загрозою опинилися вже Краків та Сілезія. Мою бригаду було приєднано до формації, якою командував генерал Безобразов, вона воювала біля сіл Жулкевка, Тарнавка, Пікуле й Момоти, здобула місто Янув, а також узяла участь у захопленні Сяну.
Противагою великого успіху стала серйозна поразка в Східній Пруссії, куди зайшли дві армії — генерала Ренненкампфа зі сходу через Німан і генерала Самсонова з півдня. Воєнні дії Ренненкампфа були пасивними, а зв’язок між арміями в Східній Пруссії — слабким, частково через складну місцевість. Крім того, німці перехопили радіограми супротивника, отож їхнє верховне командування зважилося на сміливий маневр. Зоставивши лише тонке прикриття на ділянці проти Ренненкампфа, генерал фон Гінденбурґ сконцентрував усі можливі сили проти армії Самсонова, яку було знищено за п’ять днів. Після того ворог витиснув Ренненкампфа на протилежний бік Німану. Незважаючи на свою поразку, російська армія опосередковано сприяла перемозі в битві на Марні, адже німці перекинули до Східної Пруссії два корпуси й одну кавалерійську дивізію зі свого правого крила у Франції.
Австро-Угорщина, якій тоді було скрутно, попросила допомоги в союзника. З середини вересня почали надходити донесення, згідно з якими австрійці готують наступ на Сян. Тоді ж таки фон Гінденбурґ мав вирушити на Варшаву армією, концентрація якої саме відбувалася в Сілезії. Російське військо стояло там слабким прикриттям, утвореним п’ятьма кавалерійськими дивізіями на заході від Вісли і кількома піхотними дивізіями в районі Варшава — Івангород. Центр було залишено майже відкритим, щоб добре зміцнилися фланги. Верховне командування вирішило тепер припинити наступ південно-західного угруповання на Краків, перекинути основну частину сил у західній Галичині до середньої течії Вісли для контрнаступу, а також відвести решту війська назад за Сян. Для забезпечення перегрупування з моєї бригади й двох стрілецьких бригад було утворено загін під орудою генерала Дельсаля, який мав зайняти містечко Опатів, розташоване на захід од Вісли, із довколишніми теренами за 25 кілометрів на північний захід від Сандомира.
Після обтяжливого кінного маршу розгрузлими дорогами гвардійська кавалерійська бригада дісталася 1 жовтня до призначеного місця на півдні від Опатова. Наступ німців та австрійців уже кілька днів тривав повним ходом.
Стрілецькі бригади генерала Дельсаля утворили півколо на заході й півдні від Опатова; моїм завданням було обороняти восьмикілометрову долину, яка прилягала до річки Копржив’янки і перекривала дорогу на Сандомир. Для оборони п’ятикілометрової ділянки між цими угрупованнями не вистачало ніяких сил. Уже 2 жовтня мої розвідувальні загони зайшли в сутички з ворогом, який наступав, однак лише назавтра вранці бій спалахнув по всьому фронті, коли ворогу вдалося захопити переправу біля Клімонтова на моєму західному крилі. Його ми відвоювали за допомогою резервів, ще й відбили всі спроби взяти нас у кільце. До полудня прогалину між піхотою та моєю бригадою заповнила 5-та кавалерійська дивізія, батареї якої вступили в бій на моїй ділянці. Однак інтенсивний артилерійний вогонь змусив їх стихнути до кінця дня. Перекинута з Сандомира піхотна бригада зайняла надвечір позиції за моїм лівим флангом, тож я дістав змогу загнути його трохи назад.