У ресторані готелю я зустрів свого друга Емануеля Нобеля, директора концерну «Нобель». Він запропонував піти до сусіднього клубу, де полюбляли збиратися члени Думи. Прийшовши туди, ми зауважили, що в вестибюлі не висить жодного пальта, а сонний швейцар повідав, що за весь день сюди ніхто не завітав. Ми розвернулися й вийшли, а коли крокували вулицею, друг показав нещодавно куплений його концерном будинок, де розташувалася управа концерну.
Назавтра вранці я і побачив, і почув, що вулиця перед готелем сповнена люду. Проходили галасливі юрби з червоними нарукавними пов’язками і прапорами, в них виразно відчувалися революційний екстаз і готовість накинутися на кожнісінького супротивника. Біля дверей готелю стояла ватага озброєних цивільних і кілька солдатів. Раптом хтось спостеріг мене в вікні й почав, завзято жестикулюючи, звертати на мене увагу товаришів, адже я був у військовому однострої. Незабаром у дверях номера показалася голова старого порядного швейцара. Він був захеканий, бо вибіг сходами на четвертий поверх. Приголомшений, він видушив із себе, що почалася революція: бунтівники саме арештовують офіцерів і питаються за мій номер.
Не можна було гаяти ані хвилини! Я накинув на плечі свою шубу без знаків розрізнення, здер із чобіт остроги й натяг папаху, високу хутряну шапку, яку носили і цивільні, і солдати. Щоб ні на кого не натрапити на парадних сходах і в вестибюлі, вирішив вийти через чорний хід. Проходячи готелем, розшукав свого ординарця, щоб перестерегти його і сповістити, що я спробую зателефонувати йому впродовж дня.
Коло бічних дверей не було видно ні чатових, ні ворохобників, і, вийшовши на вулицю, я покрокував тією самою дорогою, якою йшов уночі з Емануелем Нобелем. Перед будинком «Нобеля» мені спливло на думку заскочити до нього і спробувати в конторі трохи зорієнтуватися, що діється.
Я дізнався, що революція йде повним ходом і дедалі шириться. Влада здавалася безсилою. Більшість військових частин перейшла на бік бунтівників, сталися штурми в’язниць, і разом із політичними в’язнями на волю було випущено тисячі кримінальних. Ворохобники нападали на поліційні дільниці, грабували і палили їх. Горіло чимало урядових будівель.
Той квартал був аж ніяк не з найбезпечніших, і я згодився податися з Нобелем і одним французом, який працював у його конторі, до приватного помешкання Нобеля на другому боці Неви. Однак це ледве не скінчилося зле. Ідучи до мосту, ми спинилися біля спаленої поліційної дільниці, щоби прочитати якусь відозву. Почувши за спиною слова: «О, то ж перевдягнутий офіцер» — ми пішли далі, наче й не було нічого. На мості хтось поклав руку мені на плече, підкликав військовий патруль, який ішов назустріч, і з запалом запропонував воякам перевірити наші документи. Француз першим вийняв паспорта. Вояки обдивлялися документ кілька хвилин, і нам нарешті це дало час оговтатися. Коли з’ясувалося, що з паспортом усе гаразд, до розмови долучився Нобель, який заявив, що він громадянин Швеції: його паспорт лежить удома по той бік мосту, і вояки можуть підійти туди, щоб у цьому переконатися. Той чоловік, що підкликав патруль, повернувся до мене: «Ну а ви, де ваші документи?»
Я пояснив, що приїхав того самого дня з Фінляндії, і мої документи лежать серед багажу на Фінляндському вокзалі. Як він сам бачить, транспорту годі знайти. Тепер я своєю чергою запропонував солдатам піти зі мною на вокзал, де вони побачать із моїх документів, що я громадянин Фінляндії.
Нетерплячий начальник патруля, який кудись поспішав, промовив, що все гаразд і нема чого тут зчиняти бучу. На цьому все скінчилося. Далі ми дійшли до приватного помешкання Нобеля, де про мене піклувалися якнайліпше.
Через побоювання, що заворушення поширяться й на заводи Нобеля, розташовані в тому самому будівельному комплексі, що й житловий будинок, і родина може мати неприємності, бо поселила в себе генерала, я вирішив перебратися до колишнього офіцера-фіна, поручника Селіна, який мешкав неподалік. Після закінчення військової служби він став комерсантом у Петербурзі, а одного разу, коли ми зустрілися в Гельсінкі, запросив зупинитися в нього, якщо часом буде важко знайти номер у готелі.