Унаслідок атак фінляндської території, які відбулися 22 червня, міністр закордонних справ подав ноту протесту. Однак посол СССР у Гельсінкі відмовився прийняти її і стверджував, що жодних бомбардувань не було — навпаки, фінські літаки зафіксовано над російською територією! 23 червня посла Фінляндії в Москві Гюннінена запросили до комісара закордонних справ Молотова. Той звинуватив фінів у тому, що вони відкрили вогонь по Ганко і літали над Ленінградом, де один з літаків було збито; утім, як він визнав, виявилося, що то німецький. Гюннінена закликали негайно з’ясувати, чи має намір Фінляндія лишатися нейтральною. Російська влада зробила так, щоб телеграму міністра до уряду було затримано аж на добу, а коли росіяни невдовзі по тому перервали телеграфний зв’язок, не існувало ніякої можливості доправити відповідь.
Отже, росіяни, як і на початку Зимової війни, перервали зв’язок і унеможливили мирну розв’язку. Звинувачення Молотова і цього разу не мали жодного підґрунтя. Мабуть, уже тут доречно наголосити, що категорична заборона літати над Ленінградом, яку я зробив нашим військово-повітряним силам, залишалася чинною всю війну 1941–1944 років.
Порушення кордону, бомбардування й артилерійний обстріл з Ганко були спорадичними явищами. Але 25 червня російська авіація здійснила масштабні налети на десять міст у південній і центральній Фінляндії, зокрема Гельсінкі й Турку, а також на кілька відкритих промислових центрів і населених пунктів. Інтенсивність цих налетів показує те, що того дня наше військо збило не менш як 26 бомбардувальників. Було втрачено чимало людських життів, не кажучи вже про матеріальну шкоду. На державному кордоні російські піхота й артилерія відкрили вогонь. Усі ці дії набули такого характеру, що їх уже не можна було трактувати як поодинокі операції з ініціативи нижчих командирів. До того ж майже всі спрямовувалися на суто фінські об’єкти і на ті частини країни, де не було німців, тож стало очевидним, що Совєтський Союз розпочав воєнні дії проти Фінляндії.
Уряд мав намір 25 червня оголосити в парламенті про свою ухвалу тримати нейтралітет Фінляндії. Виступ прем’єр-міністра був готовий 24 червня ввечері, але події наступного дня змусили переглянути це питання, і тепер не лишалося нічого іншого, як констатувати, що СССР почав планомірні воєнні дії. Доповідь, яку того самого вечора зробив прем’єр-міністр, мала наслідком одностайний вотум довіри урядові, коли й парламент зі свого боку констатував, що Фінляндію знову змушено вдатися до оборонної війни.
Військо дістало право відповідати на вогонь, але йому заборонили переходити кордон до 24:00 28 червня.
25 червня Ставку було переміщено до Міккелі. Утретє керівництво збройних сил дислокувалося в цьому ідилічному містечку.
Початок війни не став несподіванкою для будь-якого мислячого громадянина Фінляндії, і народ одностайно підтримував уряд і парламент. Кожен розумів, що нас вимусили до ще однієї боротьби до загину і що ми потребуємо всієї потенційної допомоги. Якби не Зимова війна і п’ятнадцятимісячна «холодна війна», постанова проблеми була б інакшою. Безперервний тиск і погрози, втручання в наші внутрішні справи й неодноразові приклади ненадійності росіян не могли не породити підозри щодо намірів СССР. Ще раніше фінляндський уряд усвідомив, що без підтримки з-за кордону неможливо забезпечити існування й суверенітет країни. Після Московського миру Фінляндія шукала підтримки в формі оборонного альянсу північноєвропейських держав, а згодом — оборонного союзу зі Швецією. Кожен з них став би запорукою нейтралітету країни, і створення обох зірвалося через протидію совєтського уряду. Було природно, що після того ми скористалися приступною нам підтримкою. Зв’язок Фінляндії з Німеччиною став заходом самозахисту.
Угода з Німеччиною про транзит не означала, що доведеться принципово відступити від ідеї північноєвропейського нейтралітету. Та й уряд постійно дбав про дотримання вимог, прописаних для держави, що не бере участі у війні, у міжнародних угодах. Після укладання угоди тривав наш діалог про альянс зі Швецією, яка ще раніше погодилася на німецький транзит. Ми хотіли лише замінити угоду про транзит на шведсько-фінський оборонний альянс.