Невдовзі по тому як надійшла британська нота, я одержав через американського посла в Гельсінкі Шенфельда персональну звістку від прем’єр-міністра Вінстона Черчиля. Великий державний діяч, який у той критичний момент водночас з офіційною нотою мав ґречність персонально звернутися, підготував мене до того, що Англія вже за кілька днів імовірно вважатиме, начебто мусить оголосити Фінляндії війну. У звістці було сказано:
Прем’єр-міністр Черчиль — фельдмаршалу Маннергейму. Персонально, таємно і приватно.
Мені дуже прикро за те, що я бачу в перспективі, а саме, що нам з причин лояльності до нашого союзника Росії доведеться вже за кілька днів оголосити війну Фінляндії. Якщо ми це зробимо, то справді провадитимемо воєнні дії, як цього потребує ситуація. Цілком певно, що ваше військо просунулося вже настільки, що вашу безпеку під час війни гарантовано, і могло б тепер зупинитися і припинити бойові дії. Не треба публікувати про це жодної заяви, а варто просто цілковито припинити бойові дії й негайно зупинити військові операції, цілком достатньою підставою для чого є сувора зима, і цим де-факто вийти з війни. Сподіваюся, що я можу переконати Вашу Ясновельможність у тому, що ми переможемо нацистів. Я відчуваю набагато більше оптимізму, ніж 1917 чи 1918 року. Для багатьох англійських друзів Вашої країни було б дуже прикро, якби Фінляндія опинилася на лаві підсудних разом із винними й переможеними нацистами. Згадуючи наші приємні розмови і листування стосовно минулої війни, я відчуваю потребу надіслати цю суто персональну й приватну звістку, щоб Ви могли розміркувати, доки це не стане запізно.
29 листопада 1941 р.
Мою відповідь на це звернення було надіслано 2 грудня через посла США, і зміст її був таким:
Фельдмаршал Маннергейм — прем’єр-міністру Черчилю. Персонально, таємно і приватно.
Учора я мав честь отримати через американського посла в Гельсінкі Вашого листа від 29 листопада 1941 року, тож висловлюю Вам вдячність за те, що Ви ґречно надіслали мені цю приватну звістку. Я певен, що Ваша Ясновельможність усвідомлює: для мене неможливо припинити розпочаті військові операції, доки наше військо не дістанеться позицій, які, на мою думку, дадуть нам потрібну безпеку. Буде прикро, якщо ці операції, виконувані для захисту Фінляндії, вкинуть мою країну в конфлікт з Англією, і мені буде дуже сумно, якщо Англія вважатиме, що вона мусить оголосити Фінляндії війну. Дуже ґречно з Вашого боку надіслати мені в ці важкі дні персональну звістку, і я це дуже ціную.
2 грудня 1941 р.
Якби я міг вважати звернення прем’єр-міністра Черчиля суто британською ініціативою, то, покладаючись на його розуміння й здатність не розголошувати інформацію, міг би відповісти на нього з більшою щирістю й докладністю. Але в тодішньому становищі це, на жаль, було неможливо. Ми мусили виходити з того, що британська ініціатива є підсумком тиску росіян (це згодом і потвердив Черчиль у мемуарах) і що ті, хто надсилав звернення, зобов’язані сповістити Москву про зміст відповіді уряду й моєї. Тож я не міг поінформувати містера Черчиля про те, що ще 6 жовтня вирішив — і повідомив про це військо в наказі — припинити наступ одразу по здобутті Медвеж’єгорська, до якого ми вже впритул наблизилися. Таке сповіщення розв’язало б ворогові руки, і він зміг би знімати сили з однієї чи більше ділянок фронту й створювати нові напрями головного удару наступу на інших ділянках.
Найпершою умовою позитивного ставлення до пропозиції «де-факто вийти з війни» було б, звичайно, те, що ворог узяв би на себе зобов’язання відмовитися від наступальних операцій проти Фінляндії. Утім навіть у такому разі навряд чи ми могли відчувати впевненість, що росіяни не скористаються обізнаністю з нашими планами, аби обманути нас, створити нам труднощі й посіяти розлад між нами й німцями. Крім того, були всі підстави гадати, що німці можуть перехопити обмін телеграмами, та й навіть іншим способом довідатися, що діється. Зобов’язання Фінляндії, яке задовольнило б совєтський уряд, поза всяким сумнівом, викликало б відповідну реакцію з німецького боку, а саме від них ми були навіть економічно цілком залежними. Тож наразі ми не мали достатньої волі дій, щоб скористатися закликом Черчиля вийти з війни.
У відповіді фінляндського уряду, переданій послу США 4 грудня, було повторено: Фінляндія провадить оборонну війну, аби забезпечити власну безпеку. Водночас уряд повідомив, що «фінляндські збройні сили невдовзі досягнуть своїх стратегічних цілей».