Хоч частини, які воювали від самого початку наступу, були виснажені й частково зазнали великих втрат, армія, що зайняла оборону на ВКТ-позиціях, перебувала в боєздатнішому стані, ніж стомлені частини на тій самій межі під час Зимової війни. Завдяки підсиленню зі Східної Карелії побільшало свіжого війська, крім того, лави поповнилися віковими контингентами, демобілізованими під час позиційної війни. Ситуація з технікою теж була інакшою.
Покладаючись на те, що є змога стабілізувати становище і цим створити можливість для мирних перемовин, державне керівництво мало обґрунтовану причину відхилити вимогу про капітуляцію, хоча саме тоді шаленіли найзапекліші бої. Збройні сили не схибили, вони дали цей шанс дипломатії.
15. За стерном держави
Зміна президента. — Поїздка генерал-фельдмаршала Кайтеля. — Новий уряд зондує мир. — Лист до райхсканцлера Гітлера. — Стосунки з Німеччиною обриваються. — Вогонь припиняється. — Умови перемир’я. — Зміна уряду. — Воєнні дії проти Німеччини. — Відставка з поста верховного головнокомандувача. — Уряд Паасиківі. — Питання щодо призвідців війни. — Питання репарацій. — Мандрівка до Португалії. — Моя відставка. — Прикінцеве слово.
До закінчення липня 1944 року стало зрозуміло, що зусилля, спрямовані на стабілізацію становища, увінчалися успіхом. Пакт Рибентропа відіграв свою роль, і тепер треба було підготувати вихід Фінляндії з війни. Перед тим як з’явиться змога зробити цей крок, мала відбутися зміна президента.
28 липня президент Рюті прибув до Ставки в супроводі міністрів Вальдена й Таннера, щоб повідомити мене про рішення піти у відставку. І президент, і обидва міністри наполегливо закликали мене погодитися стати очільником держави. Цього я разу я вважав своїм обов’язком випити цю чашу.
Спочатку йшлося про поновлення посту регента або, як варіант, довічні повноваження президента. Однак я не хотів, щоб заради мене робили якийсь виняток. Я запевнив: якщо очолю державу, то зроблю це лише для того, щоб вивести країну з війни. Я твердо вирішив, що залишу посаду одразу по досягненні цієї мети. Міністр Таннер спитав, на скільки часу я маю намір обійняти пост. Я відповів, що коли мені виявлено таку довіру — обрання очільником держави, можна покладатися й на мою здатність оцінити, коли завдання буде виконано. А що я вже нездужав і виснажився від багаторічного навантаження й важкої відповідальності, то я вкрай неохоче зголосився на це нове, відповідальне завдання; лише після неодноразових звернень членів уряду й інших політичних діячів я, пересилюючи себе, остаточно погодився взяти на плечі цей новий тягар.
Події тепер ішли одна за одною у швидкому темпі. 1 серпня президент Рюті склав повноваження, і до парламенту було подано для негайного розгляду законопроект, за яким мало відбутися обрання мене президентом. Після відповідної процедури депутати одностайно ухвалили цей спеціальний закон на урочистому пленарному засіданні 4 серпня, після чого його засвідчив прем’єр-міністр — виконувач обов’язків президента, — і він одразу набув чинності. Кілька годин по тому я в парламенті склав присягу шанувати на посту очільника держави конституцію й закони Фінляндії і по своїй спромозі сприяти добробуту народу.
Моїм першим завданням стало призначення нового уряду. Посаду прем’єр-міністра я доручив віце-судді Антті Гакцеллю, колишньому міністрові закордонних справ і послу в Москві, який до того, бувши народним депутатом і членом комітету, призначеного під час війни для підготовчої роботи в зовнішньополітичних справах, опікувався громадськими дорученнями. Міністр Енкелль заступив на посаді міністра закордонних справ доктора Рамсая, а міністром оборони лишився генерал Вальден. Новий уряд, головне завдання якого полягало в тому, щоб забезпечити країні мир, було призначено 8 серпня.
Тепер я обіймав дві відповідальні посади — очільника держави й верховного головнокомандувача. Функції останнього доводилося виконувати через Ставку, яку не було змоги передислокувати, доки ще тривали бойові дії. Унаслідок цього я мусив понад чотири місяці розподіляти свій час поміж Міккелі й Гельсінкі.
17 серпня я прийняв генерал-фельдмаршала Кайтеля. Він прибув літаком до Міккелі, щоб переказати вітання від райхсканцлера Гітлера з тим, що я обійняв пост очільника держави. Справжнім наміром Гітлера, очевидно, було спробувати ще в останній момент збити нас з обраної дороги.
Під час тривалої розмови, при якій був присутній начальник Генерального штабу, я пояснив значення політичних подій останніх тижнів. Генерал-фельдмаршал поцікавився, що практично означає офіційно заявлена важливість поєднувати в одних руках найвищу цивільну та військову владу. Я не приховував, що так було зроблено, аби забезпечити фінляндському народові, який перебуває у важкому становищі, повну волю дій для його власних інтересів. Очолюючи зовнішню політику країни, президент Рюті під тиском обставин не міг бути вільним у своїх діях. Тому він пішов у відставку, а я його заступив. Я додав, що хочу скористатися нагодою, щоб роз’яснити це й довести до відома райхсканцлера.