У зазначеній промові, виголошеній улітку 1940 року, прем’єр-міністр Ганссон додав: «Ми остерігаємося такого розвитку ситуацції, який може перетворити маленькі держави на пішаків у якійсь комбінації великих держав». Але нейтралітет у наш час не є магічним словом, яке здатне завадити великим державам використовувати слабкість маленьких держав у своїх цілях. Швеція внаслідок своєї слабкості, яка полягала у відкрито задекларованій пасивності, теж перетворилася на пішака у грі великих держав, прямими жертвами якої стали її найближчі сусіди.
Тому, що сама Швеція, на відміну від своїх сусідів, не була втягнута у світовий конфлікт, вона має завдячувати не лише порівняно безпечному розташуванню й цілеспрямованому озброюванню, а й опору Фінляндії експансіоністським зазіханням росіян. Якби Совєтському Союзу вдалося захопити й совєтизувати Фінляндію, вихідне становище німецько-російської війни теж було б інакшим. Якби російське військо перебувало на Аландських островах і в долині Торніойокі (із загрозою покладам залізної руди), а німецьке — у Норвегії й Данії, Швеція мала би вкрай невелику свободу дій, а «наперед окреслені лінії» нічого б не важили.
Те, що цього не сталося, було заслугою фінляндських збройних сил. Унаслідок їх несподівано впертого опору, який цілковито поламав росіянам графік, СССР після двох місяців воєнних дій дійшов висновку: він мусить відмовитися від військових цілей, оголошених з призначенням уряду в Терійокі. Поза всяким сумнівом, совєтському урядові знадобилося чимало зусиль, щоб перебороти себе і змиритися з утратою престижу через відмову від власного васального уряду. Натомість СССР мав шукати компроміс, самозрозумілою умовою якого було визнати державний суверенітет Фінляндії і її законний уряд. Зовнішню форму цієї відмови від своїх планів змалював Молотов у виступі на сесії Верховної Ради СССР 29 березня 1940 року. Як написано в «Известиях» за 30 березня, він сказав:
На початку лютого було поставлено запитання фінам про те, що треба закінчити війну. Перед тим як визначитися, ми звернулися до Народного уряду Фінляндії, щоб вислухати його думку. Щоб покласти край кровопролиттю й допомогти фінляндському народові в його важкому становищі, Народний уряд ухвалив прислухатися до нашого побажання і зробити пропозицію припинити війну... У процесі укладення миру постало питання саморозпуску Народного уряду Фінляндії, що й сталося.
Причини того, що Совєтський Союз вирішив — принаймні наразі — відмовитися від початкової мети у війні, мали насамперед військовий характер. Ударна міць механізованої Червоної армії не справдила великих сподівань, що покладалися на неї, у кампанії проти невеликої і слабко озброєної армії, яку змогла виставити чотиримільйонна нація. Блискавичного успіху не сталося, і до того ж зосередження сил на фінляндському войовищі зумовило непропорційно велике навантаження на тодішні ресурси країни, не насамкінець — на транспорт і постачання рідкого пального. Крім того, дуже дошкуляла низка політичних ускладнень. Найвагомішою була загроза інтервенції західних держав, яка поставила стосунки СССР із Францією й Англією на межу розриву. Не в інтересах Кремля було й те, що він опинився зі зв’язаними на півночі руками, саме коли німецько-російський пакт мав постати перед новими випробуваннями: анексування Бесарабії й совєтизація балтійських країн. Від січня 1940 року совєтський уряд чекав на напад Німеччини на Західну Європу, що дало б йому цілковиту волю в подальшій експансії. У разі тривання війни з Фінляндією існувала небезпека, що ці дії, спрямовані і проти Німеччини, і проти західних держав, — і які потребували ретельного готування і шукання слушного моменту — опиняться під загрозою чи затримаються і спричинять нові, непередбачувані ускладнення.
Унаслідок війни проти Фінляндії совєтизація балтійських країн затрималася на шість місяців, а Румунія дістала перепочинок, щоб завершити озброювання. Утім з міжнародного погляду якнайважливішим наслідком Зимової війни стало недооцінення російських збройних сил, зумовлене слабкими діями у фінляндській кампанії. Ця недооцінка військового потенціалу СССР спонукала Німеччину напасти на совєтську державу, а отже, наша Зимова війна опосередковано мала наслідки, які істотно вплинули на розвиток світових подій.
Для самої Фінляндії політичним підсумком Зимової війни стало насамперед збереження здобутої дорогою ціною незалежності. Смертельну небезпеку, яка їй загрожувала, вдалося відвернути, напруживши найостанніші сили нації. Але загрози ще не минули.