Почулося тихе жіноче покашлювання, і Брайоні, здригнувшись, звела очі. Це була Лола. Вона з винуватим виглядом зазирнула до кімнати, і щойно очі дівчат зустрілися, як кузина легесенько постукала по дверях кісточками пальців.
— Можна зайти?
Вона зайшла без запрошення — її рухи були дещо обмежені синьою атласною сукнею, в яку дівчина була вбрана. Волосся було розпатлане, ноги — босі. Коли Лола наблизилася, Брайоні прибрала зі столу ручку і накрила списаний аркуш кутиком книги. Лола присіла на край ліжка і різко надула щоки. Так ніби вони щодня по-сестринському балакають.
— У мене був жахливий вечір.
Коли Брайоні, примушена лютим поглядом кузини, звела брову, родичка провадила:
— Близнюки мене замучили.
Брайоні здавалося, що це просто мовний зворот, викрутас, доки Лола не вивернула плече, щоб показати на руці довгу подряпину.
— Ну й жах!
Кузина простягнула зап'ястя. Навколо них були «браслети» саден.
— Робили «кропивку»!
— Точно.
— Я принесу антисептик з аптечки.
— Я сама.
Жіночний запах парфумів Лоли не міг приховати запаху дитячої ранозагоювальної мазі. Брайоні полишила стіл і сіла поряд з кузиною.
— Бідолашка!
Співчуття Брайоні ще більше надихнуло Лолу, і голос її став хрипким.
— Усі гадають, що вони просто янголятка, лише тому, що скидаються один на одного, але вони просто маленькі тварюки.
Вона стримувала ридання, кусаючи щоки, губи тремтіли, а потім Лола судомно кілька разів вдихнула через роздуті ніздрі. Брайоні взяла її за руку і подумала, що тепер їй зрозуміло, як можна полюбити Лолу. Потім пішла до свого комоду, вийняла носовичка розгорнула й подала кузині. Лола збиралася була скористатися ним, але вигляд веселого малюнка — дівчаток-ковбоїв і ласо над ними — змусило її тихо заскавучати на висхідній ноті, наче діти удають примар. Внизу пролунав дзвінок у двері, й за кілька секунд почулося гучне швидке цокання високих підборів по кахлевій підлозі коридору. Може, це Роббі й Сесилія хочуть зайти по Брайоні. Боячись, що плач Лоли почують унизу, Брайоні встала і знову зачинила двері до спальні. Страждання двоюрідної сестри доводили її до стану хвилювання, близького до радості. Вона повернулася до ліжка й поклала руку Лолі на плечі, а кузина затулила лице долонями і заридала. Те, що таку тендітно-жіночну і владну дівчину довела до сліз усього-на-всього парочка дев'ятирічних хлоп'ят, здавалося, здивувало Брайоні, й це надало відчуття власної переваги. Ось що ховалося за цим майже радісним почуттям. Може, Брайоні й не така слабка, як завжди припускала; і, нарешті, ви міряєте себе чужою міркою, ставленням інших — нічим більше. Кожний — і просто зараз, і потім, і зовсім випадково — навіює вам власну думку про вас самих. Не витрачаючи слів, Брайоні лагідно погладила кузину по плечу і подумала, що самі лише Джексон і П'єро не можуть нести відповідальність за таке горе; вона згадала про інші злигодні в Лолиному житті. Її рідна домівка на півночі — Брайоні уявила чорні робочі квартали і похмурих людей, які тягнуться на роботу з бутербродами в бляшаних коробках. Будинок Квінсі зачинений і ніколи більше не розчахне дверей.
Лола вже почала заспокоюватися. Брайоні м'яко спитала:
— Що сталося?
Старша дівчинка висякалася й на секунду замислилася.
— Я хотіла прийняти ванну. А вони ввірвалися й накинулися на мене. Повалили на підлогу...
Пригадавши це, вона замовкла, долаючи черговий напад плачу.
— Але чому вони таке зробили?
Лола зробила глибокий вдих і опанувала себе. Вона дивилася незрячим поглядом кудись через кімнату.
— Вони хочуть додому. Я казала їм, що це неможливо. А вони гадають, я єдина, хто їх отут тримає.
Близнята необгрунтовано зривають своє невдоволення на рідній сестрі — у цьому для Брайоні був резон. Але тепер її турбувала думка: ось-ось покличуть спускатися, і кузина має взяти себе в руки.
— Вони просто не розуміють,— мудро сказала Брайоні, підійшовши до умивальника й наливаючи туди теплу воду.— Вони просто маленькі дитинятка, які ще не ковтнули ківш лиха.
Згорьована Лола опустила голову й кивнула з таким виразом, що Брайоні відчула до кузини приплив ніжності. Вона підвела Лолу до умивальника та вклала їй до рук рушничок. А потім, керуючись змішаними мотивами — практичною необхідністю змінити тему й бажанням поділитися таємницею і показати старшій дівчинці, що й у неї є певний досвід у мирських справах, але передовсім проникнувшись до Лоли теплими почуттями і воліючи ближче з нею потоваришувати, Брайоні розповіла їй про зустріч з Роббі на мосту, і про лист, і як вона його розпечатала, і що там було. Вона не змогла вимовити цього слова вголос — це вже занадто,— і зашифрувала його. І відчула приємність від того, який ефект розповідь справила на Лолу. Кузина підвела від умивальника мокре обличчя, з якого досі крапала вода, і роззявила рота. Брайоні подала їй рушник. Минуло кілька секунд, і нарешті Лола вдала, що до неї ледь повертається дар слова. Вона трохи кривлялася, але все одно це було чудово, а стишений голос звучав хрипко.
— І він думає про це повсякчас?
Брайоні кивнула й відвернулася, вдаючи, що переживає трагедію. Вирішила повчитися в кузини більшої виразності, й тепер прийшла Лолина черга обійняти Брайоні за плечі, втішаючи.
— Яке жахіття! Цей чоловік — маніяк.
Маніяк. Слово було влучне і мало вагу медичного діагнозу. Всі ці роки Брайоні була знайома з Роббі — й ось ким він виявився. Коли вона була маленька, він носив її на спині та граючись вдавав звіра. Вона стільки разів була з ним наодинці біля ставка, де одного літа він учив її триматися на воді та плавати. А зараз його внутрішня суть отримала назву, і Брайоні відчула певну втіху, хоча таємничий епізод біля фонтана ще ускладнився. Вона вже вирішила не переповідати цю історію, підозрюючи, що пояснення просте й тому краще не виявляти свого невігластва.
— Що робитиме твоя сестра?
— Просто не знаю.
Брайоні не згадала й того, що боїться ще раз перестрітися з Сесилією.
— Знаєш, першого ж вечора, щойно ми приїхали, я вирішила, що він чудовисько: він так кричав на близнюків біля басейну!
Брайоні спробувала згадати такі моменти, в яких виявлялися симптоми манії. Вона сказала:
— Він завжди прикидався досить милим. Стільки років нас обманював.
Зміна теми вдало спрацювала: шкіра довкруж Лолиних очей, донедавна запалено-червона від плачу, знову поблідла та вкрилася веснянками. Лола взяла Брайоні за руку.
— Думаю, треба повідомити про нього у поліцію.
Сільський констебль був добрим дядьком з навощеними вусами, а його дружина тримала курей і розвозила на велосипеді свіжі яйця. Розповісти йому про листа і про це слово, навіть промовляючи непристойність задом наперед, було немислимо. Брайоні хотіла забрати руку, проте Лола стиснула їй долоню ще міцніше, здається, читаючи думки молодшої дівчинки.
— Та нам просто треба показати там листа.
— Вона може на це не погодитися.
— Певна, що погодиться. Маніяки здатні напасти на кого хоч.
Лола раптом замислилася — здавалося, хотіла розповісти кузині якусь новину. Але натомість схопилася, узяла гребінець Брайоні та стала перед дзеркалом, енергійно розчісуючи волосся. Ледве вона скінчила, як почувся заклик від місіс Талліс на вечерю. Лола одразу стала сваркою, і Брайоні припустила, що ці швидкі зміни настрою викликані в неї нещодавнім розпачем.