Вийшовши з гаю, вони почули гул бомбардувальників, тому повернулися назад і курили, перечікуючи під деревами. Звідти, де вони сиділи, літаків не було видно, але краєвид був гарний. Те, що так широко розкинулося перед ними, то були навіть не узгір’я. Так, брижі на поверхні землі, слабке відлуння великих зсувів деінде. Кожен наступний гребінь був менший за попередній. Він дивився на ці слабнучі хвилі сірого й блакитного, що зникали в мареві призахідного сонця, нагадуючи якийсь східний мотив на обідній тарілці.
Ще через півгодини вони перейшли наступний гребінь і спускалися довгим схилом, зверненим на північ, який привів їх нарешті, у наступну долину з іще однією річечкою. Ця вже була повноводніша, і вони перейшли її по кам’яному мосту, густо вкритому коров’ячим лайном. Капрали, що були не такі втомлені, як він, розвеселилися, вдаючи, що готові збунтуватися від огиди. Один із них шпурнув сухим кізяком йому в спину. Тернер навіть не обернувся. Ті клапті одягу, почав він пригадувати, могли бути піжамкою дитини. Хлопчика. Бомбардувальники часом прилітали одразу після світанку. Він намагався прогнати ці думки, але вони його не слухалися. Французький хлопчик, який спить у своєму ліжечку. Тернер хотів опинитися якомога далі від того розбомбленого котеджу. Тепер його переслідувала не тільки німецька піхота й авіація. Якби світив місяць, він був би радий іти всю ніч. Капралам це б не сподобалося. Можливо, настав час позбутися їх.
Вниз по течії вздовж річки росли тополі, верхівки яких тріпотіли й виблискували в останніх променях сонця. Солдати повернули в протилежному напрямку, і незабаром дорога знову перетворилася на стежку й повернула від річки вбік. Вони продиралися через кущі, що мали товсте блискуче листя. Ще там росли хирляві дуби, які ледь-що зазеленіли. Мокра трава під ногами приємно пахла, і він подумав, що з цим місцем щось негаразд, настільки воно відрізнялося від усього, що вони бачили досі.
Попереду почулося гудіння якихось машин. Воно ставало голоснішим, сердитішим і наводило на думку про обертання лопатей електротурбін на неймовірній швидкості. Вони входили у великий зал, наповнений звуком і енергією.
— Бджоли! — вигукнув Тернер. Він вимушений був обернутися й повторити ще раз, щоб вони почули його. Він добре знав, що це значить. Якщо хоч одна заплутається у волоссі і вжалить, вона, помираючи, посилає хімічний імпульс, і всі інші, які отримають його, неодмінно прилетять, вжалять і помруть у тому ж самому місці. Загальна військова повинність! Після всіх небезпек це було навіть образливо. Вони з головою понакривалися шинелями й побігли крізь рій. Усе ще оточені бджолами, добігли до смердючої заболоченої канави, через яку перебігли хиткою кладкою. Вибігли позаду стодоли, де все раптом стихло. За стодолою було фермерське подвір’я. Не встигли вони увійти туди, як почали гавкати собаки й до них вже бігла літня жінка, махаючи руками, як на курей, яких вона хоче прогнати. Капрали покладалися на знання Тернером французької. Він вийшов уперед і почекав, поки вона наблизиться. Ходили чутки, що є цивільні, які торгують пляшками з водою по десять франків, хоча сам він такого ніколи не бачив. Французи, яких він зустрічав, були або щедрими, або заглибленими у свої власні нещастя. Жінка була тендітною та енергійною. Мала сварливе, не від миру сього обличчя з якимось диким виразом. Голос у неї був різкий.
— C'est impossible, M'sieu. Vous ne pouvez pas rester ici.[14]
— Ми будемо в стодолі. Нам треба води, вина, хліба, сиру і всього того, чим ви зможете з нами поділитися.
— Неможливо!
— Ми воюємо за Францію, — лагідно сказав він їй.
— Ви не можете тут залишатися.
— На світанку нас вже не буде. Німці все ще…
— Це не через німців, мосьє. Це через моїх синів. Вони звірі. І вони скоро повернуться.
Тернер відсунув жінку набік і пройшов до насоса в кутку двору, біля кухні. Нетл і Мейс пішли за ним. Поки він пив, дівчинка приблизно десяти років зі своїм маленьким братом, який тримав її за руку, дивилися на нього з дверей. Напившись і наповнивши свою манірку, він посміхнувся їм, і вони втекли. Капрали під насосом були разом і пили одночасно. Жінка раптом підбігла до нього ззаду і схопила за лікоть. Перш ніж вона заговорила, він сказав: