Выбрать главу

Коли вона повернулася з Ліверпуля, він уже висаджувався в Шербурзі, і попереду його чекала найнудніша в його житті зима. Вони, звичайно, обоє були у відчаї, але вона вважала своїм обов’язком підтримати і заспокоїти його. «Я нікуди не збираюся виїздити, — писала вона в першому після Ліверпуля листі. — Я чекатиму тебе. Повертайся». Вона повторила свої власні слова. Вона знала, що він їх пам’ятає. Відтоді вона саме так закінчувала всі свої листи до Робі у Францію, аж до останнього, який прийшов перед самим наказом відступати до Дюнкерка.

То була довга й безрадісна зима для Британського експедиційного корпусу в північній Франції. Майже нічого не діялося. Вони копали траншеї, охороняли під’їзні шляхи, їх посилали на нічні навчання, які піхотинцям здавалися фарсом, бо мета ніколи не пояснювалася, а зброї не вистачало. У вільний від служби час кожен солдат був генералом. Навіть рядовий найнижчого рангу доходив висновку, що цього разу воюватимуть не в траншеях. Але протитанкових гармат, яких усі чекали, так і не надіслали. Власне кажучи, у них взагалі не вистачало важкої бойової техніки. То був час нудьги й футбольних матчів з іншими підрозділами, цілоденних маршів польовими дорогами з повною викладкою, коли годинами не робиш нічого, лиш крокуєш в ногу з іншими й сниш наяву під стукіт черевиків по асфальту. Він шукав забуття в думках про неї, укладав наступний свій лист, відшліфовуючи речення, намагаючись відшукати смішне в нудному.

Можливо, саме перші зелені паростки вздовж французьких доріг і легенький серпанок пролісків, що виглядали з-поміж дерев у лісі, примусили його відчути потребу в примиренні й у тому, щоб почати все спочатку. Він дійшов висновку, що повинен ще раз спробувати переконати її сконтактуватися з батьками. Вона не мусить пробачати їм чи знову повертатися до старих суперечок. Їй слід всього лиш написати простого й короткого листа, дати їм знати, де вона і як їй живеться. Хто скаже, які зміни можуть статися в наступні роки? Він знав, що якщо вона не помириться з батьками, перш ніж хтось із них помре, докори совісті замучать її. Він ніколи не пробачить собі, якщо не підштовхне її до цього.

Так він і написав їй у квітні, а її відповідь прийшла лиш у середині травня, коли вони вже відступали через власні лінії оборони, незадовго до того, як прийшов наказ відступати аж до Каналу. Вогневого контакту з противником ще не було. Лист лежав зараз у нагрудній кишені. Це був останній лист, який прийшов від неї, до того як поштова служба розвалилася.

…Я не збиралася писати про це зараз. Я все ще не знаю, що маю думати, і хотіла почекати, аж коли ми будемо разом. Але тепер, коли прийшов твій лист, безглуздо не розказати тобі про це. Першим сюрпризом є те, що Брайоні зовсім не в Кембриджі. Вона не поїхала туди минулої осені, не з'явилася на заняття. Я була здивована, бо чула від доктора Голла, що її там чекали. Другий сюрприз — це що вона вчиться на курсах медсестер у моєму старому госпіталі. Можеш уявити собі Брайоні з судном? Гадаю, що всі те саме казали про мене. Але ж вона така фантазерка, ми по собі це добре знаємо. Мені шкода пацієнтів, яким вона робитиме уколи. Лист її дуже плутаний і мене теж зовсім заплутав. Вона хоче зустрітися. Вона починає повною мірою розуміти, що вона зробила і чим воно все обернулося. Ясно, що її відмова від університету якось із цим пов’язана. Вона пише, що хоче приносити практичну користь. Мені здається, що вона сприймає догляд за хворими як свого роду покаяння. Вона хоче приїхати, щоб побачитися й поговорити зі мною. Може, я це не так розумію, тому й хотіла дочекатися тебе й відбути цю розмову разом із тобою, але мені здається, що вона хоче публічно покаятися в тому, що зробила. Я гадаю, вона хоче змінити свої свідчення й зробити це офіційно або на підставі закону. Може, цього й не можна зробити, враховуючи, що твою апеляцію не стали розглядати. Нам слід більше знати про закони. Можливо, мені варто зустрітися з адвокатом. Я не хочу, щоб наші надії виявилися марними. І вона теж може мати на увазі зовсім не те, що я думаю, або може бути не готовою пройти через це. Ти ж пам’ятаєш, яка вона мрійниця.