— Тобто, як? — не відчула в ньому радості й насторожилася жінка.
— Хочеш сказати, що вагітна? — сердито скривився Волошин.
Його обличчя не віщувало нічого доброго.
— Скоріш за все, — серйозно відповіла. — Ти не радий?
— Поповнення не входить у мої плани, — без жартів відповів. — Речі й дорожня сумка готові? — суворо запитав і попрямував у кімнату.
Емілія на мить застовпіла.
Що це означає? Він проти немовляти?
— Хіба діти народжуються лише тоді, коли входять у чиїсь плани? — прослідувала за ним дружина.
— Як правило, — невдоволено буркнув у відповідь.
— А що робити з тими, хто…
— Тебе вчити треба? — злобно просичав Антон. — Позбудься дитини.
— Т-тобто, як позбудься? — не могла прийти до тями Емілія.
— Мене не буде три дні. Поки вернуся — проблеми не повинно бути, — взуваючись перед виходом, серйозно попередив. — Гроші у тебе є.
— Антоне, — судорожно вхопила його за руку Емілія.
Розуміла, що вирішувати треба зараз, бо додзвонитись чоловікові, коли відсутній, практично неможливо. Все й так на її плечах. Але вбити малюка? В голові не укладалося. Волошин говорив про це так спокійно, наче мова йшла не про живу людину, а пухлину всередині живота.
— Хіба ти забув, як довго ми чекали на дитинку? — намагалася достукатися до здорового глузду чоловіка. — Глянь на Богдана й Семена. Це така ж дитина. Брат чи сестричка, хлопчик або…
— Все, все, — перебив Антон. — Поспішаю. На мене чекають. Сподіваюсь, ми до цієї теми більше не повернемося. Бувай, — чмокнув дружину у щічку й побіг сходами донизу.
— Емілія задеревіла. Очі мимоволі налилися сльозами. Вона в усьому догоджала Антону, хоч і не кохала його. Але вбити малюка? Це вже понад її сили. Як прийде до лікарки, яка добре її знає? Вважає порядною люблячою мамою двох дітей. Як скаже, що третій малюк не потрібен?
А якщо не послухається чоловіка?
За три дні він повернеться й силою заставить зробити аборт.
Виходу немає. Утираючи обличчя, підійшла до сумочки, знайшла мобільний телефон, домовилась про зустріч з Глотовою.
— Не плач, — заспокоювала гінеколог Алла Борисівна наступного дня, коли Емілія прийшла на прийом. — Чоловіки — вони такі. Інколи роблять нам боляче. Але жіноча доля…
— Я й так живу з Антоном лише тому, що він кохає… — раптом зупинилася Емма. — Намагаюся миритися з усім, що йому подобається. Але останнім часом відчуваю, що віддалився. Якийсь чужий, холодний. Наче я зайва у його житті.
— Ти ображена, — погладила її лікарка. — Тому все навколо здається чорним. Заспокойся. Пробач його. Давай краще подивимося, який термін.
Глотова уважно прощупувала Емілію.
— Нічого не розумію, — нарешті нахмурила брови. — Давай ще на ультразвук.
— Таке враження, що ось-ось мають початися місячні, правда? — консультувалася Алла Борисівна зі спеціалістом УЗД.
— Схоже на те, — підтвердила молода дівчина у білосніжному халаті, уважно стежачи за зображенням на екрані.
— Але ж вагітності немає, правда? — намагалася не схибити лікарка. — Ми не помиляємося?
— Немає, — впевнено відповіла дівчина.
— Ну що? Вітаю, — з полегшенням зітхнула Глотова. — Наступного разу будь обережніша, — повчала свою пацієнтку.
Та Емілії від почутого не стало легше. Учора вона побачила зовсім інше обличчя Антона: жорстоке, безжалісне, безкомпромісне. Любляча людина ніколи не змогла б холоднокровно наказати убити свою дитину. Відчула, як погасла остання іскорка теплоти до цього чоловіка, що досі жевріла в її душі…
Антон тим часом поїхав у відрядження аж у дачне містечко «Лісове диво».
— М-м-м, як не хочеться думати, що завтра вже повертатися у місто, — муркотіла в його обіймах Таїсія Степчук.
— То давай сьогодні не вилазити з ліжка, — накинувся на неї Волошин і загріб у свої міцні обійми.
Дівчина солодко застогнала.
Вони зустрічалися більше двох років. Пристрасний танець Таї в нічному клубі не минув безслідно. За кілька днів Волошин зателефонував і домовився з нею про зустріч. Майже рік знімав для коханки квартиру. І все це на очах у друзів Емілії.
Власта не витримала й порвала з Таїсією всі стосунки на випадок, коли Емма про все дізнається. Та про розлучення Антона з дружиною не йшлося. Особливо зараз, коли підростали його сини-близнюки.
— На що ти сподіваєшся? — глузувала з неї Власта, коли зустрічалися на заняттях зі спортивного танцю. — Думаєш, коли правда розкриється — Емма втече від чоловіка і піднесе його тобі на мисочці? Якби не діти — можна було б у це вірити. Проте…