— Ти не бачив її спочатку, — нервово загасив сигарету психолог. — Лежала байдужа, очі в стелю, нікого не помічала. Більше того. Тої ночі, коли це сталося, ми з Олегом випадково опинилися на місці трагедії. Я й сам досі не можу повністю отямитися від побаченого.
— Серйозно? — не міг надивуватися Тимур.
— Вона просто йшла дорогою назустріч нашій машині, практично на вірну смерть. Вся в болоті й крові… Добре хоч Суворін вчасно зреагував. Вже потім стало ясно, що відбулося. Жах.
— І як ти оцінюєш її стан на сьогодні? — серйозно занепокоївся Тимур. Відчував, що цій жінці явно потрібна якісніша психологічна допомога, ніж отримує у цій клініці.
— Взагалі слабка стать схильна більше до зовнішнього переживання. Плачуть, виговорюють наболіле… Емілія ж, скоріше, виняток. Як я вже казав — у неї усе всередині. Наче вулкан, що повільно назріває. Поки що важко зрозуміти, чи він так і згасне, не прокинувшись, чи страшна лава таки вирветься назовні. Але я тримаю руку на пульсі, — з упевненістю професіонала завершив.
Філософські репліки і зайва самовпевненість Дениса діяли на Батуріна, як червона ряднина матадора на бика. Як людину, він його поважав, але за першокласного спеціаліста далеко не вважав.
Тимур незадоволено зітхнув.
На щастя його телефон завібрував.
— О, мушу бігти, — з полегшенням піднявся з дивану. — Олег закінчив процедури з Діаною. Радий був бачити, — простяг руку на прощання.
— Денис веде цікаву пацієнтку, — поділився з Олегом, коли прийшов за донькою. — Стрес після важкої аварії. Каже — ви там були.
— Емілію? — витираючи щойно помиті руки, перепитав Суворін.
— Здається, так її звати. До речі, цікаве ім’я, — задумався, наче вже десь чув.
— Тимуре, то був повний… абзац, — глянув на Діану. — Серед ночі, на об’їзній дорозі, прямо перед капотом — жінка. Нізвідки. Мов примара якась. Автомобіль зупинився миттєво. Певно, це Божа сила допомогла. Такої реакції я від себе не очікував. Потім вийшов, оглянув її. Наче жива. Просто втратила свідомість. Пройшовся далі… О, Ісусе… Мені це досі сниться, віриш?
— А як ти миттєво зупинився на швидкості? — не міг второпати Батурін.
— Не було там швидкості, — скривився Олег. — Гроза перед тим серйозна пройшла. Видимість паршива. Ледь п’ятдесят кілометрів плентався. Тому й зупинився.
— Денис каже — загинули діти.
— Я їх бачив, брате, — почухав бороду Олег. — Не знаю, як ця жінка тримається, — похитав головою. — Звідки сили черпає, щоб прокидатися вранці…
— Долгаєв справді їй допоможе? — висловив сумніви Тимур.
— У всякому випадку, гірше не зробить, — захистив друга Олег. — А далі подивимося.
— Денис казав, у неї й мати померла. Інша рідня хоч підтримує? — переживав Тимур.
— Я бачив тільки багату подругу. Наскільки зрозумів зі слів Дениса — близької рідні там немає. Вона одна залишилася: ні сестер, ні братів, ні батьків, ні…
— А чоловік? — перервав Батурін.
— Був на початку кілька разів, — пригадав Олег. — Долгаєв каже — розлучилися. Офіційно зійшовся з коханкою.
— Халепа, — почухав потилицю вражений Тимур.
— А вона зачепила тебе… — легенько підморгнув Олег, сідаючи за стіл.
— Погодься, таке не кожного дня побачиш, — спробував виправдатися. — Інколи подібні речі заставляють переосмислити й власне життя…
— Ну що? — нарешті звернувся до доньки. — Поїхали?
Вже в машині Батурін звернув увагу на незвично мовчазну Діану.
— Ти якась пригнічена, — мимоволі запереживав.
— Мама з Максимом хочуть мене до нервового зриву довести, — різко поправила неслухняне довге волосся.
— Чому? — здивувався. — Що там з Тамарою?
— Звершилося! Ви розлучилися. З учорашнього дня любується свідоцтвом про розірвання шлюбу й не виходить зі спальні.
— Нічого не розумію, — стиснув плечима Батурін. — Ми вже майже десять років, як розійшлися, чого переживати?
— Значить, все ще кохає, — відвернулася до вікна Діана.
— Та припини, — хмикнув Тимур. — А Максим що?
— Не хоче мене бачити, — намагалася приховати сльозу.
— Що?! — від несподіванки аж перестав слідкувати за дорогою.
— Я не хотіла розповідати, але… — зам’ялася дівчина.
— Але… — підганяв батько.
— У нього була мама… — зовсім тихо додала. — Назвала його калікою і просила не псувати мені життя.