Вищі класи більше люблять собак, ніж котів. Щоправда, ті пани, що живуть у розкішних садибах за містом, вважають, що коти — незамінні ловці мишей та щурів. А от середні прошарки, навпаки, тримають вдома як домашніх улюбленців мишей і щурів, а також люблять морських свинок, хом’ячків та золотих рибок. Середнячки та низи середнього класу, які пнуться догори, дуже пишаються своїми дорогими екзотичними рибками, як-от парчевими карпами, яких вони тримають у ставочках посеред саду. Верхи середнього класу та верхні ешелони вважають, що ті риби — то несмак. Коні мають славу «гламурних» тварин, і ті, хто пнуться догори, беруться їздити верхи або ж купують діткам поні, щоб підлеститися до «кінського» вищого кола, до якого вони мімікрують. Надурити, щоправда, нікого не вдасться, якщо вони не опанують відповідну вимову, правильний вокабуляр, звички та манеру одягатися.
Промовистим класовим індикатором є і те, що ви робите зі своїм улюбленцем. Зазвичай лише середнячки і ті, хто нижче, водять своїх собак та котів на виставки і показують, які вони натреновані і слухняні. Вони ж і тільки вони приліплять на заднє вікно автомобіля стікер із зізнаннями в любові до певної породи собак чи наклейку, яка сповіщатиме всім навколо, що в них на борту їде «виставка котів». Верхи вважають, що возити псів та котів на виставки — вульгарне заняття, а от коней і поні — можна й показати. Логіки в цьому — рівно нуль.
Середнячки і ті, хто на соціальній драбині нижче, охочіше одягають песикам і котикам кольорові нашийники, кокарди і всілякі прикраси. Якщо ж вам трапиться пес з ошийником, на якому викарбувана його кличка, знайте, що власники піднялися соціальною драбиною точно не вище, ніж до середини середнього класу. Пси з верхівки середнього класу і з вищих класів переважно обмежуються простим шкіряним коричневим ошийником. І тільки якісь переполохані чоловіки з робочого класу беруть собі великих, страшних, агресивних з вигляду псів і одягають їм великі, страшні, чорні ошийники.
Англійці, які тримають домашніх тваринок, навряд чи зізнаються, що їхні улюбленці або вибір того чи іншого улюбленця якось пов’язані з класовим питанням. Вони наполягатимуть, що просто люблять лабрадорів (чи спрінгер спаніелів, чи ще там когось) за характер. Якщо б вам захотілося викрити приховані класові страхи або якщо ви ще той шукач пригод на свою голову, то можете вдатися до собачого тесту, який є еквівалентом аналогічного автомобільного тесту на «Мондео» чи «Мерседес». Робиться це так: з найневиннішим виразом обличчя скажіть власникові лабрадора щось на зразок такого: «Мені здається, що вам би більше пасував вівчур [чи пудель, чи чіхуа-хуа]».
Якщо ж ви особа лагідна і ввічлива, то пам’ятайте, що найпростіший шлях до англійського серця лежить через домашніх улюбленців. Завжди хваліть їх і коли звертаєтесь до песиків-котиків (а робити це треба якомога частіше), то пам’ятайте, що спілкуєтесь з нашою внутрішньою дитиною. Якщо ви в гостях і дуже хочете потоваришувати з місцевими, то спробуйте десь роздобути чи позичити пса, який вам буде замість візи і свахи для розмови з англійцями.
Помічники та фасилітатори — публічні та соціальні заняття
Якщо собаки у вас нема, то доведеться придумати якийсь інший спосіб, щоб налагодити соціальний контакт із людьми. Ми плавно підступилися до ще одного способу відпочивати по-англійськи, про який я вже згадувала на початку розділу, — до публічних та соціальних занять на кшталт спорту, ігор, походів до пабу, клубів і т. д. Усі вони безпосередньо стосуються нашого другого улюбленого способу боротьби із «соціальною не-дужістю», а саме — з «вправним використанням соціальних помічників та фасилітаторів».
Правила гри
Зовсім не випадково, що майже всі популярні спортивні ігри, в які грають у всіх куточках світу, походять з Англії. Футбол, бейсбол, регбі та теніс — усі родом звідси. Навіть якщо ми не придумали саму гру, то саме ми вперше впорядкували її правила, встановивши офіційний стандарт (так було з хокеєм, верховою їздою, поло, плаванням, греблею, боксом і навіть, прости Боже, з лижами). І це ще не кажучи про менш спортивні ігри та види дозвілля, як-от дартс, пул, більярд, карти, крібедж та кеглі. А ще не забуваймо про полювання, стрільбу та риболовлю! Звісно, що ми не все придумали і не все впорядкували, але спорт та ігри направду є невід’ємною частиною нашої культурної спадщини та традиції. Не можна говорити про англійськість, оминувши тему спорту та ігор.