Власне, тут все з ніг на голову: гра — це метод досягнення мети, а мета — це соціальна взаємодія та соціальні контакти, які в інших культурах можна досягти без зайвих зусиль, метушні та самообману. Англійці — теж люди. Ми, як і всі, — істоти соціальні. Та нам, щоб вступити у соціальний контакт, доводиться вдаватися до самообману і прикриватися, скажімо, грою у футбол, крикет, теніс, регбі, дартс, пул, доміно, карти, скрабл, шаради, гумовцьожбурлянням чи боротьбою на пальцях ніг.
Ігровий етикет
Усі ці ігри мають не тільки офіційні правила, але й негласні, вони складні, і, на думку англійців, чим складніші, тим краще. Вони врегульовують манеру поведінки не лише гравців, а й взаємини між гравцями та глядачами. Знову ж таки, яскравим прикладом є ігри в пабах: ми настільки сором’язливі від природи і нам незручно нав’язуватися, що навіть у товариському мікрокліматі пабу нам легше і затишніше, якщо є чіткі «правила знайомств», якими можна послуговуватися на перших порах. Знаючи правила етикету (так би мовити, правильну адресу), ми здатні наважитися на перший крок. Навіть якщо нам забажалося товариства, ми навряд чи підсядемо до незнайомця, який сидить собі — сам чи з друзями — неподалік за столиком і цмулить пінту пива, а от якщо компанія грає в більярд, пул чи дартс, то ми не просто маємо підставу підійти до них, ми ще маємо покрокову інструкцію, що дуже спрощує увесь процес.
Для гравців у пул та більярд формула проста: підходите до гравця і кажете: «Граєте на виліт?» («Is it winner stays on?») Традиційне вступне питання одночасно дає вам змогу з’ясувати місцеві правила почерговості, а вони різняться залежно від регіону та навіть і пабу, і запропонувати зіграти з переможцем поточної партії. Відповідь може бути приблизно така: «Так, гроші на бочку» («Yeah, coins down») або «Ага, записуватися — на дошці» («That’s right — name on the board»). Обидві відповіді означають, що вас приймають і заразом розказують, які порядки в пабі — поклавши гроші на стіл чи вписавши своє ім’я на дошці, ви автоматично приймаєте правила, і немає потреби вести незручні розмови і переступати заборону на балачки про гроші. Якщо на вступне питання відповідь буде просто: «Так», — то можна уточнити: «Гроші на бочку?» — чи «Записатися на дошці?».
Впоравшись із вступною частиною, можна і постояти поруч, і придивитися до гри, поступово приєднуючись до жартів. Найприйнятніший спосіб розпочати товариську балачку з гравцями — розпитати про порядки в пабі та правила гри. Починати треба з чогось нейтрального: найкращий шаблон такий: «Як граємо?» — за цим зразком будуєте питання, наприклад: «Два удари по чорній кулі?» чи «В одну лузу чи як?». На початках спробуйте обійтись у питаннях без особових займенників — це занадто фамільярно. Щойно вас прийняли як гравця, неписані правила етикету дозволяють коментувати гру. Власне, є тільки один неризикований коментар, який ви можете собі дозволити, особливо коли грають чоловіки. Можете сказати: «Шот! / Є!» («Shot»), — коли гравець напрочуд вдало зіграв у лузу. Щоб компенсувати лаконічність цього вигуку, слово слід вимовляти по-старомодному, розтягуючи на два склади — «Шо-от! / Єєєее!». Гравці можуть дражнитися і глузувати з невдалих ударів, але новоприбулі спостерігачі на перших порах, поки не роззнайомляться з усіма, глибокодумно намагаються уникати будь-яких оціночних суджень.
Статеві відмінності та правило «трьох емоцій»
Кодекс правил, які врегульовують ігри в пабах та інші спортивні змагання, для чоловіків та жінок — різний. Якщо коротко, то чоловіки — і гравці, і глядачі — під час гри мають бути суворими, терплячими і мужніми. Стрибати і кричати на радощах через власну вдалу гру чи успішну гру інших гравців — не можна. Під час в гри в дартс, наприклад, можна вилаятися, коли не влучив. Також можна відсмалити саркастичний коментар, коли помилився суперник, а от плескати в долоні від щастя, що набрав сорок очок, і тішитися, як навіжений, коли суперник не набрав жодного очка — не можна, таку поведінку вважають «дівчачою».
Тут діє правило «трьох емоцій». Англійцеві можна демонструвати три емоції: здивування, за умови, що воно виражається криком чи лайкою; лють, також у формі лайки; захват / тріумф, виражені так само. Нетренованим вухам та очам досить важко відрізнити одне від іншого, але англійці одразу вловлюють усі нюанси. Англійки, як гравчині, так і глядачки, можуть дозволити собі набагато ширший спектр емоцій і набагато більший словниковий запас для їхньої вербалізації. Здається, що в певних ситуаціях одна стать завжди має поводитися «більш по-англійськи», аніж інша. Ось і тут чоловіки мають бути стриманіші. За інших обставин, скажімо, коли треба роздавати і вислуховувати компліменти, неписані правила накладають суворіші обмеження на жінок. Все, зрештою, збалансовується. Та я собі гадаю, що, загалом, правила англійськості строгіші до чоловіків, ніж до жінок.