Пригощання по колу
Пригощання по колу — це англійська інтерпретація універсальної практики пити разом та пригощати одне одного. У всіх культурах споживання алкоголю — акт соціальний, а його ритуали та правила придумані для того, щоб сприяти налагодженню дружніх зв’язків. У взаємному вгощанні нема нічого суто англійського. Суто англійською є одна риса, яка дивує і навіть подекуди лякає іноземців, — це майже релігійна благоговійність, з якою відвідувачі пабу дотримуються правила взаємного пригощання. Дотримуватися правила взаємного пригощання є не просто ознакою гарних манер, це строга повинність! Пропускаючи свою чергу, ви не лише хибите з правилами етикету, ви чините акт святотатства!
Коли я, в рамках дослідження, що лягло в основу книжки по «пабному етикету», розмовляла про цю традицію з іноземцями, то з’ясувалося, що вони її бачать не інакше як непотрібні крайнощі. Чому, питалися вони, взаємні вгощання такі вкрай важливі для англійських пиворізів? У книжці про культуру пабів я написала, що взаємне пригощання важливе, бо воно запобігає кровопролиттю. Усвідомивши, що це формулювання ще більше скидається на крайнощі, принаймні неантропологам — точно, я вирішила пояснити трохи детальніше. Обдаровування подарунками завжди було найефективнішим способом запобігти виявам агресії між групами людей (сім’ями, кланами, племенами, народами) та окремо взятими індивідами. Для англійців, а особливо для наших чоловіків, цей миротворчий аспект є надважливим. А все тому, що соціально стримані англійці схильні впадати в лють. Чоловічі балачки в пабах, як ми вже знаємо, здебільшого запальні, і тому ми потребуємо антидоту від вербальних махань кулаками — щоб ніхто не брав суперечки близько до серця, а конфлікт не закінчився застосуванням сили. Купити «опонентові» випити — це щось на кшталт символічного потиску рук. Це запорука того, що ви й надалі в добрих стосунках. Одна напрочуд кебетлива власниця пабу якось мені зізналася: «Та якби чоловіки не пригощали один одного випивкою, то кидалися б один на одного з кулаками. Хай собі кричать і лаються — та я знаю, що поки вони купують один одному випити, то ніхто битися не буде». Я сама не раз була свідком досить-таки запальних словесних баталій, які мирно завершувалися фразами «То що там, це твоя черга пригощати?», «То це моя клята черга пригощати, так?» чи «Та добре, закрийся вже і неси пиво».
Окрім того, що взаємне пригощання запобігає різанині та кровопролиттю, воно має ще одну напрочуд важливу роль — так англійці можуть висловити свої почуття. Пересічний англієць страшенно боїться відвертості. Та він як-не-як належить до людського виду і має потребу в соціалізації із собі подібними, особливо з чоловіками. А це означає, що йому треба знайти спосіб сказати іншому самцеві «ти мені подобаєшся», але щоб не доводилося казати нічого такого солодкаво-сопливого. На щастя, знак прихильності можна подати без втрати чоловічої гідності, — просто купивши випивку.
Те, що взаємне пригощання важить для нас так багато, свідчить про те, що ми зациклені на поняттях чесної гри. Уся суть взаємного вгощання, як і порядку черги, в тому, щоб дотримуватися справедливої почерговості. Однак, як і всі аспекти англійського етикету, неписані правила взаємного пригощання складні, із вже знайомим класовим розшаруванням та винятками. Та й поняття «чесної гри» — притичина ще та! Все значно складніше, ніж більш-менш однакові витрати на алкоголь. Правила взаємного пригощання такі:
У товаристві, де є більше двох людей, хтось один має пригоcтити всіх. І це не альтруїстичний жест: він очікує, що всі по черзі куплять випивку на всіх. Коли кожен пригостив товаришів, все починається заново.
Якщо товариство не сидить за баром, то той, хто купує випивку на всіх, має виконувати роль офіціанта. «Пригостити всіх» — це не лише заплатити за напої, це ще й піти до шинквасу, замовити напої і принести їх до столу. Якщо напоїв багато, то зазвичай ще хтось з товариства пропонує допомогти, але це необов’язково, і «угощальник» може зробити два-три рейси до бару й назад. Витрачені зусилля важать не менше, ніж витрачені кошти. Це як «пригостити» увагою.
«Справедливість» у взаємному вгощанні — це нечітко визначене поняття. Хтось може двічі пригостити всіх, а інші — лише по разу. Під час наступних «походів на пиво» справедливість, зазвичай, відновлюється, але надто перейматися цим питанням — ознака вкрай поганих манер.