Хлопчики та дівчатка, ті свідоміші, з середнього класу, соромляться визнавати свій снобізм і під час інтерв’ю зі мною не дуже охоче зізнавалися, що користуються такими снобськими термінами. Коли розмова торкалася класових питань, не обходилось без нервового сміху. Дівчинка з верхівки середнього класу зізналася, що марила доволі дорогою прикрасою, аж поки не зауважила, що вона навдивовижу популярна серед перукарок. «І мені одразу перехотілося, — як вона висловилася. — Я знаю, що так негарно, що це по-снобськи, але я нічого не можу з цим вдіяти: якщо вони це носять, то мені вже не дуже подобається». Її мамуся, яка хвилювалася через «простацький» вигляд дитинки, неодмінно зраділа б, що дитятко таки вдалося у маму.
Незважаючи на те, що питання класової приналежності турбує молодих англійців більше, аніж вони здатні визнати, по-справжньому їх діймає не ярличок із номером класу, пришпилений до вбрання, а страх скидатися на «мейнстрім». Сказати, що чийсь смак в одязі, музиці чи ще в чомусь «мейнстрімний» — це зневага, а в певних колах — навіть груба образа! «Мейнстрім» — це антонім до поняття «крутий», яким молодь виражає своє захоплення. Існує чимало визначень поняття «мейнстрім». Якось я разом з молодими меломанами вивчала список клубів та танцполів із списку журналу «Time Out», — вони мені розповідали, які клуби «круті», а які «мейнстрім». У деяких випадках, поняття «мейнстрім» використовували на позначення всього, що не відповідало категорії «андеграунд»: здебільшого молоді люди вважали «мейнстрімними» всі клуби, що потрапили до списку «Time Out», a «крутими» — ті, про які слава ходить з уст в уста.
Хоч це й надважливі теми для англійської молоді, та я втішилась, що й тут є гумористичний підтекст. Поза тим, навіть елемент самовисміювання у всій цій дискусії про крутість та мейнстрімність! Підлітки навіть спромоглися посміятися із фобії «бути як всі»: у середині 1990-х, коли група «Spice Girls» була щонайсправжнішим символом мейнстріму і її зневажали всі, хто мав хоч наймізерніші претензії на крутість та неформальність, неформали-гранджери взяли собі за моду вбирати футболки з «Spice Girls». Такий собі іронічний метажарт, форма самоіронії, яка свідчить про відмови сприймати заборону на «мейнстрімність» надто рвійно. Певна річ, такі жарти спрацьовують лише для тих, хто утвердився у статусі «крутих». Такий акт непокори сприймають як заяву штибу «Я такий / така крутий / крута, що можу одягнути відверто мейнстрімну футболку з “Spice-Girls”, і нікому й на думку не спаде подумати буцімто я насправді люблю “Spice Girls”».
Класові правила для дорослих
Семіотика одягу дорослих трохи простіша, ніж звід правил одягу та сигналів у підлітків. Класові індикатори в них також чіткіші.
Найновіший «Довідник Дебретта з етикету та сучасних манер» радить «забути стару англійську приказку: пишна одежа — ознака неотесаних людей». Автор наполягає, що це правило походить із часів, коли «було заведено пишно зодягатися до будь-якої оказії, хіба окрім роботи в садку». У наш же час, веде автор далі, «одягнутися занадто святково — це означає начепити щось розкішне, чепурне і вайлувате, зовсім забувши про навалу спортивного стилю, який екіпірував усю націю у кросівки та світшоти». І він має рацію, особливо стосовно чоловіків, але серед жінок павичеве крикливе вбрання досі служить непомильним показником приналежності до нижчих класів. Вищі прошарки, однак, вміють «ошатно зодягнутись» і при цьому не виглядати крикливо і вифранчено.
Жіночі класові правила
Надмір прикрас (особливо золотих; намисто з ініціалами чи іменем власниці), забагато макіяжу, ретельно вкладене волосся, чепурне вбрання, блискучі колготки, незручні, тісні туфлі на височенних підборах — це все ознаки нижчих класів, особливо, якщо вбрання не приурочене до особливої оказії. Темну, аж підкопчену, засмагу вищі класи також зневажають і зараховують до категорії вульгарного. Надмір підібраних до комплекту елементів — достоту як з укомплектованими меблями та допасованим декором у помешканні — вважається ознакою нижчих класів, особливо, якщо у палітрі кольорів є яскраві: скажімо, темно-синя сукня з червоною облямівкою, в поєднанні з червоними туфлями, червоною торбинкою і червоним капелюхом (можете сміливо опускатися класовим ліфтом на два поверхи, якщо хоча б один із предметів костюму є не лише червоним, а ще й блискучим). Таке аж надміру чепурне вбрання часто можна побачити на весіллях чи святкових оказіях робочого класу. Тяга допасовувати образ до дрібниць зустрічається й у низах середнього класу, але там превалюють приглушені «головні» кольори, наприклад бежевий. Якщо однакових по кольору аксесуарів два-три, то статусний ліфт підіймається до середини середнього класу. Одначе, здебільшого вони одягаються у «комплект» — занадто чепурний і недільний, занадто допасований і святковий, верхи середнього класу так не одягаються.