А як вони називають кімнату, де стоїть та канапа /софа? Канапа — у «вітальні» («lounge») або «салоні» («living room»), а софа — у гостьовій («sitting room») або «залі». «Зал» («drawing room», скорочено від «withdrawing room») — колись був «єдиноправильним» терміном, але верхи середнього класу та вищі кола вважають цю назву трохи недолугою та претензійною: ну який там «зал» у звичайному багатоквартирному будинку, тож пристали на назву гостьова («sitting room»). Час від часу ви можете почути від представника верхівки середнього класу слово «салон» («living room»), хоч таке і не вітається. І тільки мідли з середнього класу і нижче говорять «вітальня» («lounge»). На цьому слові легко впіймати вискочок із самого серця середнього класу, які намагаються пробратися у верхівку середнього класу: вони вже відівчилися від слів «пардон» та «туалет», але ще не в курсі, що «вітальня» («lounge») — це теж смертний гріх.
Так само, як і слово «обід» («dinner»), «солодке» («sweet») — це не прямий класовий індикатор, але одразу таким стає, якщо його вжити недоречно. Вищі кола та верхівка середнього класу наполягають, що солодкі страви наприкінці обіду чи вечері називаються «пудинг» («pudding»). Нізащо — «солодке» («sweet»), «солодощі» («afters») чи «десерт» («dessert»). Це все класово неприйнятні слова. Слово «солодке» можна сміливо використовувати як прикметник, але не як іменник. Як іменник воно означає кондитерський виріб, який американці називають «цукерка» («candy»), і на тому крапка. Страву, яку подають на завершення, називають «пудингом» — і це може бути що завгодно: шматочок пирога чи лимонний сорбет. Усе це «пудинг». Спитавши під кінець: «Чи хтось хоче солодкого?» («Does anyone want a sweet?» — ви одразу викажете себе як середнього мідла або й зовсім як представника низів. «Солодощі» («afters») теж увімкнуть класовий радар, і вас зарахують до низів. Молодь з верхівки середнього класу, натхненна американською культурою, призвичаїлася до слова «десерт» («dessert») — воно найменш занижене і на нього не можна покластися, як на попередні, у визначенні класової приналежності. Воно ще й часто збиває з пантелику вищі кола — там «десерт» («dessert») означає свіжі фрукти, які подають вже зовсім в кінці, після «пудингу». А їдять їх з допомогою ножа та виделки.
Правила крутого та простого
«Сім смертних гріхів» — найнадійніші та найочевидніші класові індикатори, та наші надчутливі радари реагують й на багато інших маячків. Якщо ви хочете розмовляти з «шиком», то для початку забудьте про слово «шик» («posh»). У вищих колах говорять крутий («smart»). У вищому колі та верхах середнього слово «шик» прийнятне виключне в іронічному контексті, говорити його треба жартівливим голосом, щоб одразу було зрозуміло — вам відомо, що це лексика нижчого класу.
Антонім до слова «smart» — це те, що мідли середнього класу називають «простий» («common»). Тобто це снобський евфемізм до терміну «робочий клас». Та майте на увазі: надмірне захоплення словом «простий» — це явна ознака класової стурбованості, на яку страждають мідли середнього класу. Якщо ви занадто часто називаєте речі — та й людей — «простими», то це схоже на занадто старанну спробу дистанціюватись від низів. Тільки ті, кому бракує впевненості в собі так демонстративно по-снобськи задирають носа. Слово «naff» («лажовий») — це кращий варіант, оскільки він більш розмитий і багатозначний: він може означати «простий», але також і «простацький», «несмак». Це слово вже стало універсальним, на всі випадки життя, терміном на означення засудження, несхвалення. Підлітки часто заміняють його на слова «відстійний» («uncool») чи «днище» («mainstream») — це їхні улюблені смертельно-образливі означення.