Це дуже «smart» фокус! При чому в обидвох значеннях слова — і розумно, і круто: адже гості, скоріш за все, скористаються вбиральнею саме на першому поверсі. Вони точно оцінять ваші заслуги, але й не зможуть звинуватити у надмірній серйозності і самохизуванні. У носі (або й в іншому місці) мали ви свої заслуги, якщо вивісили їх у кльозеті.
Правило супутникової антени
Навіть знадвору, не звертаючи уваги на символічне значення квітів та інших рослин в садку, — а про них я обов’язково розповім пізніше, — можна швиденько зорієнтуватись, з ким маєте справу: є супутникова антена — нижчі класи, нема — значить вищі.
Це не найнадійніша ознака, проте іноді цілі райони класифікують за наявністю чи відсутністю сателітарок. Зазвичай, сателітарка на будинку свідчить, що мешканці займають нижчі щаблі класової ієрархії. За винятком хіба що тих випадків, коли сателітарка конфліктує з іншими беззаперечними ознаками приналежності до соціальної верхівки.
Сателітарка на ошатній старій садибі десь в елітному районі міста, скоріш за все, явно символізує, що сюди внадилися нувориші. Та щоб переконатися остаточно, треба таки зайти до хати і роздивитися, чи там є коктейль-бар, пухнасті килими, новесенькі шкіряні дивани, круглі ванни і золочені крани. Якщо ж ви там натрапите на безцінний, але трохи попротираний персидський килим, старезні дамаські софи, запаскуджені собачою вовною, надщерблене дерев’яне сідало на унітазі і все це ще добряче облізле, то сміливо підіймайтесь соціальним ліфтом нагору і робіть висновок, що мешканці мають вагомі причини дивитись сателітарне телебачення. Може, вони працюють на телебаченні, журналісти якісь, наприклад (сходіть перевірте, чи в кльозеті на першому поверсі нема нагород BAFTA), або мають ексцентричне захоплення баскетболом, сіткомами чи ще якимось аспектом поп-культури.
Два слова про ексцентричність
Саме час поговорити про ще один ускладнюючий фактор: ми, тобто суспільство, часто висловлюємо судження про смаки не через те, що зроблено, а через те, ким це зроблено. Якщо будинок якогось високопоставленого пана чи пані ряснітиме «винятками з правил», про які ми тут говорили, то це ніяк не підійме його соціальним ліфтом вгору, але й додолу не опустить. От недавно я десь читала, що Геткомб-парк, садиба Принцеси Анни, вщерть захаращена подарунками — там виставлено напоказ усе, що їй будь-коли дарували. Включно із лялечками в яскравих національних костюмах та дешевими різьбленими фігурками родом з Африки, які можна знайти виключно у вітальнях робочого класу. Такі ознаки плебейських смаків у представників еліти чи верхівки середнього класу (тих давніх родів) зазвичай списують на незавадне дивацтво.
Цей принцип працює і в зворотному порядку: у мене була приятелька, за всіма ознаками — типова представниця робітничого класу. Вона жила у занехаяній муніципальній квартирці і працювала прибиральницею в школі. Та в неї була типова аристократична забаганка — кінний спорт (а якщо точніше, то кінні перегони з перешкодами, які полюбляє — о, який збіг, — сама принцеса Анна). У кінній школі, неподалік від дому, вона тримала коня (безкоштовно, в обмін на послуги з прибирання стайні), а кухня в тій замшілій комунальній квартирці була обвішана нагородами і фотографіями з перегонів і одноденних змагань, в яких вона брала участь. Її друзі та сусіди, вихідці з робочого класу, вважають це «гламурне» захоплення кіньми і ті виставки нагород на кухні таким собі тихим вар’ятством, ексцентричним хобі, яке ніяк не вивищує її і не впливає на соціальний статус.
«Похибка на ексцентричність» найбільш ефективно працює в самих низах і на самому вершечку соціальної драбини. Усі межові соціальні класи — будь це мідли чи низи середнього, верхівка робочого чи навіть верхівка середнього класів — чутливіші до класових девіацій. Будь-яке відхилення від поведінкових норм служить їм підставою для похибки класифікації. Звісно, що одну невідповідність, наприклад, у декорі помешкання, ще пробачать, а от дві та більше — вже точно ні. Навіть тим, хто знаходиться поза вразливою межовою зоною, для власної ж безпеки варто запозичити дивацтва, які не сплутаєш із дивацтвами найближчого соціального класу — найкраще підійдуть ті із зовсім протилежного класу. От, наприклад, представник верхівки середнього класу, із смаками мідла середнього класу, в очах публіки може запросто з’їхати вниз по соціальній драбині. А якщо той же виходець із мідлів середнього класу буде забавлятися відверто пролетарськими штучками — меблями чи декором, то соціальний ліфт додолу йому не загрожує.