В ім’я науки я декілька разів навмисно порушувала це правило. Чесно кажучи, спромоглась я на це всього двічі. Моя перша спроба не рахується, оскільки я прикрила питання про ціну будинку такою кількістю схвильованих вибачень та пояснень (як от вигадала міфічного друга, що буцімто зібрався купити собі будинок в цій околиці), що це з натяжкою можна назвати справжнім прямим запитанням. Тим не менше, це був плідний досвід, адже реакція моїх наївних піддослідних на лавину вибачень та пояснень показала, що вони в цьому потоці вибачень не бачать нічого дивного чи недоречного.
Дві наступні спроби, коли я таки взяла себе в руки, глибоко вдихнула і правильно (чи, скоріш, неправильно) спитала про ціну помешкання, викликали в піддослідних очікувану реакцію — збентеження. Вони відповіли на моє питання, але так мнучись, і їм було явно некомфортно: один насилу спромігся пробурмотіти якусь орієнтовну ціну і поспіхом змінив тему; друга, це була жінка, нервово хіхікнула і відповіла впівголоса, таємниче прикривши рота рукою, всі гості зиркали на мене з-під лоба, покашлювали нервово, здивовано вели бровами і перезиралася. Ну, власне, у моєму вчинкові мало героїзму, адже смикання брів і нервове покашлювання — це найстрашніше, з чим можна зіткнутися, переступивши правила етикету на вечірці в Англії. Мабуть, лишень англійці зрозуміють, наскільки глибоко ранять ці брови і покашлювання.
Правила розмов про дім забороняють розголошувати без вагомих причин і відповідної преамбули ціну на власне помешкання. Ціну можна ненароком згадати «у контексті» і то, якщо вдасться якось цю інформацію подати в стилі самовисміювання. Або хоча б так, — щоб не було сумнівів, що ви не мали наміру вихвалятися статками. Наприклад, можете зізнатися, скільки заплатили за свій дім багато років тому, адже тепер ця ціна здається просто сміховинно мізерною.
Незбагненно, але актуальну вартість називати не можна. Про неї можна дискутувати годинами, але реальні ціни на нерухомість, зокрема й на вашу, можна описувати виключно як «безглузді», «шалені», «абсурдні» і «немислимі». Можливо, тут таїться розгадка, чому вартість обговорювати можна, а ціну — ні: актуальна вартість помешкання — це абсолютно непідвладна нам категорія, щось на зразок погоди, а от ціна, сплачена за дім, — це непомильний показник фінансового становища.
Правила розмов про ремонт
Незалежно від статків, соціального статусу та ціни новопридбаного дому смаки попередніх власників заведено ганьбити. Якщо у вас забракло часу, грошей чи умінь, щоб знищити усі сліди убозтва попередників, то, показуючи дім друзям, треба скрушно зітхати, закочувати очі або ще якось кривлятися: «Ми б такого точно не купили, та поки мусить побути так». Або лаконічніше: «Ця кімната ще не готова». Цим ви заощадите гостям марні компліменти на адресу «неготової» кімнати, і їм не доведеться викручуватися після необережно сказаної похвали: «О, та коли я казала, що тут “миленько”, то я мала на увазі е-е-е пропорції, тобто е-е-е вид з вікна, н-у-у, ти зрозуміла, я маю на увазі, що тут є потенціал…».
Демонструючи гостям результати ЗС або розповідаючи про ремонт друзям з пабу чи колегам по роботі, не забувайте про суворе правило скромності. Навіть якщо ви майстер на усі руки, досягнення треба занижувати і, по змозі, акцентувати на найганебніших проколах і помилках. Цьому неписаному закону корилися усі гніздувальники, яких ми з колегами виловили у храмі ЗС, усі «зробисам-ці» з мого місцевого будівельного супермаркету і навіть експонати, яких я підслуховувала у пабі. Іноді вони вдаються до змагань у самоприниженні і намагаються перекозиряти одне одного, розповідаючи немислимі байки про свою катастрофічну криворукість: «Якось, коли стелив килим, я примудрився зірвати три труби!», «Ми купили дорожезне килимове покриття, але я випадково знищив його — вкоротив на чотири дюйми. І що? Та довелося там, на місці дірки, зробити книжкову шафу», «А я невідомо як почепив раковину догори дригом! А помітив аж коли облицював все навколо плиткою!», «Стривай-но, а я знаєш, що зробив? Я чіпляв вішак у коридорі — на це пішла година часу і три чашки чаю, а причепив догори ногами!», «От я фарбую собі, а воно так косо-криво виходить, та я й оком не моргну, аж тут приходить моя дівчина і каже, що в мене руки з дупи!».
Дім і клас
Розмови про дім, як і все решта в Англії, підпорядковуються класовим правилам. Ознакою приналежності до нижчих класів є гостьові екскурсії по дому з метою показати відремонтовану ванну, розширену кухню, перепланування горища чи недавно переобладнаної вітальні. Виняток можна зробити, тільки якщо ви щойно-щойно переїхали і влаштовуєте вечірку з нагоди новосілля або ж живете у незвичному чи відверто дивному будинку (на кшталт маяка чи церкви, переобладнаних під помешкання). Середній клас (серединка і нижчі класи) дуже люблять організовувати ритуальну показуху і навіть часто запрошують друзів, щоб навмисно похвалитися переобладнаним зимовим садом чи кухнею. У вищих колах (верхах середнього класу і догори) така процедури не у фаворі — і серед гостей, і серед господарів. Там потрібно вдавати байдужість до обстави помешкання. Розсипатися у компліментах — це взагалі убого, а гляди, ще й сприймуть як відверту грубість. Хтось мені розповідав, що один герцог, до якого навідався новий сусід, обурювався його нахабству: «Цей хлоп похвалив мої крісла! Яке бісове нахабство!».