Важлива заувага — така параноїдальна пантоміма відбувається лише навколо структурно безсистемної черги. Нікому б і на гадку не спало стати попереду прямесенької, рівненької і впорядкованої черги. (Це настільки немислимо, що навіть якщо й трапиться, то люди подумають, що це або іноземець-невіглас, або просто якась надзвичайна ситуація.) Можливість пробратися без черги з’являється лише тоді, коли неясно, де черга починається, а де закінчується — якщо в черзі є пробіл, вона з якихось причин нещільна, наприклад, через перешкоду, або всі розступилися, щоб люди могли пройти; ще може бути у разі, коли за шинквасом стоїть двоє барменів і незрозуміло, чи тут дві окремі черги, чи одна загальна. Тобто має бути якийсь елемент невпевненості та неясності.
Англійці мають загострене почуття справедливості. От тому те, що в інших культурах сприйняли б за легітимний опортунізм — от як, наприклад, похід прямісінько до «вільної» каси, незважаючи на двох осіб, що вже чекають поруч, просто ті двоє не встигли пропихнутися вперед — ми зараховуємо до грішного недотримання почерговості (або спроби недотримання почерговості). Не подумайте, я не стверджую, що англійці ніколи не вдаються до такого маневру: вдаються, але в них на обличчі написано, що вони добре розуміють всю ницість поведінки, вони потуплюють погляд і не дивляться на чергу, вони знають, що чинять негідно. Реакція черги теж красномовна — нечесну поведінку строго засуджують. Про це свідчать осудливі погляди.
Мова тіла і як правильно бурмоситися
Осудливі і презирливі погляди, зиркання з-під лоба і насуплені брови. Все це доповнюється зітханнями, покашлюваннями, обуреним фирканням, охканням і ахканням («Ох, нічого собі!», «Чорти б його побрали!», «От так завжди!», «Що за…»). От і все, що може загрожувати потенційному перебіжчику. Ті, хто чемно стоять у черзі, намагаються присоромити і повернути перебіжчика до порядку, але в той же час вони не хочуть порушувати правило заперечення і влаштовувати «сцени», «комедію» чи «привертати до себе увагу», звертаючись до правопорушника з претензіями.
Як не смішно, але вони порушують правило заборони і таки звертаються — правда, одне до одного. Перебіжчик спонукає незнайомців перезиркуватися, супитися, закочувати очі, закопилювати губу, кивати, зітхати, охкати і навіть коментувати ситуацію (хоч і стиха). Словообмін в черзі нехитрий. Це переважно побуркування, про які я вже згадувала раніше, адресовані перебіжчику: «Ей, тут взагалі-то черга!», «Проходьте, на нас не зважайте», «А ми невидимі, чи що?». Іноді якийсь сміливець навіть наважиться сказати ці репліки достатньо голосно, щоб почув перебіжчик. Та все одно сміливець не наважиться дивитися на чергопорушника і тут же ж відвернеться, якщо вони випадково зустрінуться поглядами.
Спершу може здатися, що такі кволі та в корені ірраціональні потуги безсенсовні, але вони на диво дієві! Таки справді, в Англії легше, аніж будь-де у світі, пробратися без черги. За умови, звісно, що ви можете стерпіти принизливі покашлювання, насуплені брови, охкання і побуркування, інакше кажучи, — якщо ви не англієць чи англійка. З моїх нескінченних спостережень за чергами я зауважила, що багато іноземців просто не зауважують всіх цих сигналів, чим вкрай вибішують англійців. А от для перебіжчиків-англійців покашлювання і сердиті погляди — просто нестерпний тягар. Пробравшись без черги, вони навіть чванькувато поводяться, але одразу видно — вони подумають двічі, перш ніж провернути цей фокус ще раз. Щоправда, спроби пробратися без черги часто «душать в зародку» саме за допомогою виключно невербальних сигналів. Часто доводилось спостерігати, як потенційні перебіжчики готувалися до наскоку, а потім, зіткнувшись із парою насуплених брів, попереджувальними покашлюваннями і агресивними поставами, скоренько міняли стратегію і покірно ретирувалися у хвіст черги.
Подекуди навіть непряме зауваження, прогугнявлене стиха, але достатньо голосно, щоб перебіжчик почув, діє чудотворно — при чому навіть на пізніх етапах чергооминання. Спостерігати за поведінкою та реакціями обидвох сторін — навдивовижу захопливо! Починається все з перешіптування в черзі (до сусіда по черзі або просто в нікуди): «А мене тут ніби і нема!». Ремарка може бути й іншою, але такою ж саркастично в’їдливою. Перебіжчик тут же здивовано округлює очі і глипає невинно, при цьому кажучи щось на кшталт: «О, перепрошую! Ви тут стояли?». Тоді негайно посувається набік і уступає місце тому, хто гугнявив про порядок черги. Ага, але тепер все стало з ніг на голову — гугнявий борець за справедливість почервонів як рак, стушувався і потупив очі. Рівень дискомфорту прямо пропорційний до рівня сарказму зауваги, оскільки «шпилька» тепер обернулася проти самого борця за справедливу чергу — так присоромити або ж навіть грубо образити невинного, який просто помилився.