Відтак перелічені вище універсальні «закони» частково пояснюють, чому англійська традиція ходити «на пиво» після роботи сприяє зниженню стресу — алкоголь розчиняє ієрархію та тиск робочого середовища, особливо якщо цей алкоголь спожито у дружній егалітарній атмосфері пабу. Цимес в тому, що стрес так само розчиняється і без алкоголю — «на пиві» після роботи можна пити «Кока-колу» та сік. Чудотворна сила пабу благотворно діє на стрес і миттєво дарує відчуття спокою та веселощів, навіть без чудодійного лубриканта для соціальних контактів.
Решта правил походів «на пиво» — детальніших і внутрішніх — покликані лише підсилити чудотворний ефект відвідування пабів після роботи. Наприклад, правилами дозволено розмовляти на навколоробочі теми — власне, на вечірніх посиденьках «на пиві» частенько й ухвалюють доленосні рішення, — але правило про заборону на надмірну серйозність та правило ввічливого егалітаризму тут навіть жорсткіші, аніж на роботі.
Згідно з правилами, що забороняють надмірну серйозність, за пивом з колегами можна говорити про важливі проекти, а от пафосні, хвалебні оди самому собі та занудні промови — під забороною. Ще на ділових зустрічах, особливо якщо ви керівник вищої ланки, вам така поведінка зійде з рук (та популярним не зробить), але в пабі, якщо вас занесе на повороті і ви будете говорити про себе надто серйозно, надто врочисто, надто «величально», вам зараз же скажуть «та годі вже»!
Правило ввічливого егалітаризму заповідає якщо не повне скасування службової ієрархії, то, як мінімум, жартівливе та байдуже ставлення до почерговості посад. Ритуал вечірніх походів «на пиво» зазвичай проводять у тісному колі колег, які посідають приблизно ту ж ієрархічну сходинку. Якщо в компанію затесався хтось з вищим чи нижчим статусом, то ми заміняємо офісні форми шанобливого звертання на іронічну форму псевдошаноби. До менеджерів, які ходять до пабу з «командою», можуть звертатися «Бос», але це буде сказано жартома, трохи навіть зухвало: «Ой, Бос, твоя черга пригощати!». Про рівність не йдеться, але в пабі ми маємо ліцензію висміювати службову ієрархію, демонструвати, що ніхто не сприймає посади всерйоз.
Правила вечірніх походів «на пиво», як і правила відвідування пабів, записані на підкірці мозку. Якби так трапилося, що ділова зустріч чи інтерв’ю з англійцем буксує, атмосфера штивна і офіційна, то скажіть йому чи їй таке: «Уявімо, що ми з вами просто розмовляємо собі в пабі», — чи «А поговорімо так, ніби ми не тут, а в пабі». Вони одразу зрозуміють, про що вам йдеться: розмови в пабі невимушені, дружні, неофіційні, там ніхто не намагається нікого вразити, ніхто надміру не пишається. А якщо у вас є змога піти до найближчого пабу — то це взагалі ідеально! Хоча, як я переконалася, навіть сама «згадка» про паб вже встановлює відповідний соціальний мікроклімат, а напруження та холодок, як рукою знімає.
Правила корпоративів
Під час корпоративів (я, як і більшість людей, використовую цей термін у широкому сенсі: сюди я зараховую усі вечірки, які компанія організовує для працівників — і «білих», і «синіх комірців») діють ті ж самі правила, тільки в жорсткішій формі. Перш за все, йдеться про щорічну різдвяну вечірку, яка вже стала обов’язковим атрибутом робочого року і неодмінно асоціюється з «п’яним дебошем» та іншими видами розгульної поведінки. У межах масштабного дослідження соціальних та культурних аспектів алкогольної культури, яке проводив ДЦСП, я вивчала культуру різдвяних корпоративів. Першим дзвіночком, що різдвяний забіг вже офіційно розпочався, були телефонні дзвінки від журналістів, яких мучило питання: «Чому люди так ганебно поводяться на різдвяних корпоративах?». Відповідь проста: різдвяні корпоративи існують для того, щоб поводитись там погано. Там треба бешкетувати. Це правило.
Зауважу, що у слово «бешкетувати» я не вкладаю нічого насправді поганого чи розпусного. Я маю на увазі, що під час різдвяних корпоративів ми собі дозволяємо трохи більше, аніж зазвичай собі дозволяють англійці. Дев’яносто відсотків опитаних у рамках дослідження, проведеного Дослідницьким центром соціологічних проблем, зізналися, що «бешкетували» на різдвяних корпоративах. Найбільший «грішок» був, однак, не такий вже страшний — вони потурали своїм примхам. Сімдесят відсотків респондентів зізналися, що переїли і впилися. Також ми з’ясували, що на різдвяних корпоративах усі фліртують, «обнімаються по кутках», розказують масні жарти і «клеять дурня». Це норма.