Я обіцяв написати сповідь, а не самовиправдання, тому обмежуся сказаним. Мені належить бути правдивим, а читачу – справедливим. Ні про що більше я й не прошу.
Після одруження пана де Шенонсо будинок його матері став для мене ще приємнішим завдяки достоїнствам і розуму його дружини, молодої і дуже милої жінки, яка, очевидно, виділила мене серед писарів пана Дюпена. Вона була єдиною дочкою віконтеси де Рошешуар, яка була у великій дружбі з графом де Фрієзом, а через нього – і з Ґріммом, котрий служив у нього. Проте не вона, а я ввів його в дім її дочки, та оскільки вдачею вони не підходили одне одному, то це знайомство не повело до зближення. Ґрімм, який у той час шукав солідних зв’язків, віддав перевагу матері, світській жінці, над дочкою, яка бажала мати друзів вірних і собі до вподоби, не втручалася ні в які інтриги і не шукала підтримки в сильних світу. Пані Дюпен, побачивши, що пані де Шенонсо зовсім не така слухняна, як вона чекала, зробила її дім дуже сумним; але пані де Шенонсо, усвідомлюючи свої достоїнства і, мабуть, пишаючись своїм походженням, визнала за краще відмовитися від світських утіх і залишатися майже самотньою в своїх кімнатах, ніж підпасти під ярмо, для якого вона не була створена. Це своєрідне вигнання посилило мою прихильність до неї завдяки тій природній схильності, яка вабить мене до нещасних. Я виявив у неї розум метафізичний і допитливий, хоча часом схильний до софістики. Її розмови, зовсім не схожі на розмови молодої жінки, що вийшла з монастирського пансіону, були для мене дуже привабливі.
Тим часом їй не було ще й двадцяти років. Її обличчя відзначалося сліпучою білизною; її фігура була б стрункою і гарною, якби вона пряміше трималася; її біляве, попелясте волосся надзвичайної краси нагадувало мені волосся моєї бідолашної матусі в її кращі роки і дуже хвилювало моє серце. Але строгі принципи, які я недавно встановив для себе, вирішивши будь-що дотримуватись їх, врятували мене від дії її чарів. Протягом цілого літа я проводив по три-чотири години щодня наодинці з нею, поважно навчаючи її арифметики, набридаючи їй своїми цифрами і ні разу не дозволив собі жодного галантного слова чи ніжного погляду. Через п’ять чи шість років я не був би таким розважливим чи таким дурним. Але мені було призначено покохати справжнім коханням лише раз у житті, і не їй мали належати перші й останні зітхання мого серця.
З того часу, як я жив у пані Дюпен, я завжди був задоволений своєю долею і не виявляв ніякого бажання поліпшити її. Збільшивши мені плату, вона і пан де Франкей діяли виключно з власної волі. Цього року де Франкей, що ставився до мене з кожним днем усе краще й краще, задумав трохи полегшити мої обмежені обставини і зміцнити моє становище. Він був головним податковим збирачем. Пан Дюдуайє, його касир, був старий, багатий і збирався піти у відставку. Пан де Франкей запропонував мені цю посаду, і, щоб навчитися виконувати свої майбутні обо’язки, я протягом кількох тижнів ходив до пана Дюдуайє запасатися необхідними знаннями. Але чи тому, що в мене було мало здібностей до такої служби, чи тому, що Дюдуайє, який, як мені здалося, хотів мати іншого наступника, недобросовісно вчив мене, отож я повільно і через силу набував необхідні мені знання, і весь цей порядок навмисно заплутаних рахунків ніяк не вкладався у мене в голові. Я не зрозумів усіх тонкощів справи, але в загальних рисах так засвоїв її головний механізм, що міг справно виконувати свої обов’язки і навіть став до роботи. Я завідував звітністю і касою, видавав і приймав гроші та квитанції, і хоча не відчував ні схильності, ні здібностей до цього заняття, але, з роками ставши розсудливішим, я вирішив подолати відразу до нього і цілком віддатися новій справі. На моє лихо, ледве я почав у неї втягуватись, як пан де Франкей вирушив у подорож, і на цей час каса залишилася у мене на руках. У ній тоді було не більше двадцяти п’яти – тридцяти тисяч франків. Турбота і тривоги за цілість цих грошей змусили мене ще ясніше відчути, що я не створений бути касиром. За час відсутності пана де Франкея я попсував собі стільки крові, що, коли він повернувся, захворів.