Іншим великим задоволенням були для мене відвідини пані де Верделен. Вона возила свою дочку на води у Бурбон, звідти разом з нею і приїхала до Мотьє і прогостювала в мене три дні. Своєю увагою і турботами вона подолала нарешті мою давнішню антипатію, і серце моє, скорене її ласками, відплатило їй також прихильністю, яку вона здавна мені виявляла. Я був зворушений цим приїздом, особливо за нинішніх обставин, коли для збереження мужності я відчував таку велику потребу в дружній підтримці. Я побоювався, як би образи, якими обкидав мене простолюд, не засмутили її, і хотів позбавити її цього видовища, щоб не хвилювати її, але це виявилося неможливим. Хоча її присутність дещо стримувала нахаб, але під час наших прогулянок їй довелося побачити достатньо, щоб мати уявлення про те, що відбувається в інший час. Трапилося так, що саме тоді, коли вона гостювала в мене, вчинено було перший нічний напад на моє житло. Одного ранку її покоївка виявила, що моє вікно завалене камінням, яке в нього накидали вночі. Дуже масивна лава, що стояла на вулиці біля моїх дверей і була добре прикріплена до стіни, виявилася одірваною і приставленою стійма до дверей, так що, коли б її не помітили, перший, хто виходячи відчинив би зовнішні двері, міг бути вбитий на місці. Пані де Верделен знала все, що відбувається, оскільки не лише сама бачила, а й слуга її, людина надійна, часто бував у селі, заговорював з усіма, і його навіть бачили, як він розмовляв з Монмолленом. Але вона наче не звертала ніякої уваги на те, що відбувалося, не питала мене ні про Монмоллена, ні про кого іншого і майже уникала відповідати мені, коли я сам про них заговорював. Вона, здавалося, була впевнена, що мені найкраще було б переїхати до Англії, багато розповідала мені про пана Г’юма, який тоді був у Парижі, про його прихильність до мене, про його бажання бути мені корисним у себе на батьківщині.
Тепер треба сказати кілька слів про пана Г’юма.
Він здобув велику популярність у Франції, особливо серед енциклопедистів, своїми трактатами про торгівлю і політику, а в останній час – своєю «Історією дому Стюартів». З усіх його творів я читав лише уривки з цієї історії в перекладі абата Прево. Оскільки я не читав інших його книг, то, на підставі розповідей про Г’юма, був переконаний, що він поєднав у собі душу справжнього республіканця з англійськими парадоксами щодо розкоші. А тому вважав усю його апологію Карла I зразком неупередженості і був такої ж високої думки про його доброчесність, як і про талант. Бажання познайомитися з цією рідкісною людиною і здобути його дружбу значно вплинуло на мій намір переїхати до Англії, до чого постійно спонукала мене своїми порадами і пані де Буффлер, близька приятелька Г’юма.
Приїхавши до Швейцарії, я одержав од нього, через цю жінку, надзвичайно втішного листа, в якому він, розсипаючи похвали моєму таланту, наполегливо запрошував мене до Англії, обіцяючи скористатися всім своїм впливом і допомогою всіх своїх друзів, щоб зробити для мене приємним перебування в цій країні. Мілорд маршал, співвітчизник і друг Г’юма, потвердив мені все добре, що я про нього думав, і навіть розповів про нього один літературний анекдот, що дуже вразив як його, так і мене: Воллеса, що виступав проти Г’юма з приводу народонаселення стародавніх країн, не було, коли друкувалася його книга. Г’юм узявся переглядати коректури і спостерігати за виданням. Така поведінка була в моєму дусі. Адже і я почав з переписування, по шість су за примірник, пісеньки, складеної проти мене. Отже, у мене склалася дуже приємна думка про Г’юма, коли пані де Верделен стала гаряче розповідати про його дружню прихильність до мене і про його готовність надати мені гостинність в Англії, – саме так вона висловилась. Вона наполегливо вмовляла мене скористатися цією прихильністю і написати йому листа. Оскільки Англія мені не надто подобалась і я хотів зупинити свій вибір на ній тільки в крайньому разі, я відмовився писати і давати обіцянки, але дозволив їй робити все, що вона знайде доречним, щоб підтримати добре ставлення до мене пана Г’юма. Покидаючи Мотьє, вона переконала мене всіма своїми розповідями про цю чудову людину, що це мій друг і що сама вона ще більший його друг.