Метью підійшов до Ізабо і поцілував її в обидві бездоганно білі щоки.
— Пробачте, маман, — пробурмотів він.
— Облиш! Він завжди був мерзенною свинюкою. Це не твоя провина. — З цими словами Ізабо легенько стиснула руку сина. — Я рада, що ти нарешті повернувся.
— Він подався геть. І сьогодні увечері нема чого боятися, — суворо мовив Метью і пригладив пальцями волосся.
— Випий. — Вочевидь, Марта належала до тієї школи кризового менеджменту, чиї представники вважали, що головна запорука подолання негараздів — це вчасно підхарчуватися. Вона подала Метью склянку вина, а переді мною із дзенькотом поставила ще одну чашку чаю, що так і стояла неторкнута на столі, і над нею клубочилися пасма ароматної пари.
— Дякую, Марто, — сказав Метью і надовго припав до склянки. Він знову повернувся поглядом до мене і швидко відвернувся, зробивши ще один ковток.
— Мій телефон, — мовив він, рушаючи до кабінету.
Через кілька хвилин він спустився вниз і подав мені телефон так, щоб наші пальці не торкнулися.
— Це тебе, — сказав він.
Я вже й так знала, хто був на лінії.
— Привіт, Саро.
— Я телефоную вже понад вісім годин. Що там у вас трапилося, заради Бога? — Сара знала, що відбувається щось погане, інакше не зателефонувала б вампіру на номер, який він їй дав. Її напружений голос викликав у моїй свідомості її біле обличчя з видіння. Й у цьому видінні Сара була не лише сумною, а й переляканою.
— Нічого у нас не трапилося, — відповіла я, щоб не лякати тітку ще більше. — Я тут, разом із Метью.
— По-перше, твої негаразди почалися саме через те, що ти з Метью.
— Саро, я не можу зараз говорити. — Мені не вистачало ще з тіткою посваритися.
Вона втягнула в себе повітря.
— Діано, є кілька речей, які тобі слід знати, перш ніж пов’язувати свою долю з вампіром.
— Та невже? — спитала я, спалахнувши гнівом. — Ти, мабуть, вирішила, що прийшов час розповісти мені про домовленість? Ти, бува, незнайома з кимось із відьом, нинішніх членів Конгрегації? Мені хотілося б сказати їм кілька слів. — Пальці мої вже палали, а шкіра під нігтями стала схожою на небесну блакить.
— Ти відвернулася від своєї сили та здібностей, Діано, ти навідріз відмовилася розмовляти про магію. Тому ані домовленість, ані Конгрегація не мають стосунку до твого життя, — трохи ображено відповіла Сара.
Я гірко розсміялася, і блакить на моїх пальцях зблідла.
— Можеш виправдовуватися, як хочеш, Саро, але після загибелі мами і тата вам із Ем слід було розповісти мені всю правду, а не обмежуватися непевними натяками та загадковими напівправдами. Але тепер уже пізно. Мені треба поговорити з Метью. Зателефоную вам завтра.
Перервавши розмову, я кинула телефон на отоманку біля своїх ніг, заплющила очі й почекала, поки припиниться поколювання в пальцях.
Усі троє вампірів втупилися в мене — я це відчувала.
— Ну що? — спитала я. — Будуть іще сьогодні візитери від Конгрегації?
Метью суворо стиснув рот.
— Ні.
Це односкладове слово було саме тим, що мені хотілося почути. За останні кілька днів я вже відвикнула від перепадів настрою Метью і майже забула, наскільки бентежними вони можуть бути. Його наступні слова стерли, мов гумкою, всі мої надії на те, що його останній вибух емоцій невдовзі минеться.
— Візитерів від Конгрегації більше не буде, бо ми не порушуватимемо домовленості. Ми пробудемо тут кілька днів, а потім повернемося до Оксфорда. Це вас влаштовує, маман?
— Аякже, — швидко погодилася Ізабо і з полегшенням зітхнула.
— Штандарт знімати поки що не слід, — продовжив Метью діловим тоном. — Село має знати, що треба бути насторожі.
Ізабо кивнула, і її син ще сьорбнув вина. Я втупилася спочатку на Ізабо, а потім на Метью. Але жоден із них не відповів на мою мовчазну вимогу надати мені більше інформації.
— Минуло лише кілька днів відтоді, як ти забрав мене з Оксфорда, — мовила я, коли ніхто не відповів на мій безсловесний виклик.
Метью кинув на мене грізний погляд.
— А тепер ти повертаєшся, — спокійно мовив він. — А поки ти тут, варто утриматися від прогулянок за межами шато; не мусить бути і самостійних прогулянок верхи. — Його теперішня прохолодність була страшнішою за все, нещодавно почуте від Доменіко.
— А чого ще не мусить бути? — виклично спитала я.
— А іще не мусить бути танців, — відрізав Метью, даючи мені зрозуміти, що категорія «танці» вміщає ще багато чого. — Ми дотримуємося правил Конгрегації. Якщо ми облишимо дратувати їх, то вони звернуть свою увагу на більш нагальні справи.