Просидівши у воді стільки, скільки тривали кілька ударів серця, я спробувала прочитати вираз його обличчя. Поки я його уважно вивчала, Метью терпляче стояв із простягнутим рушником. Нарешті, глибоко вдихнувши, я підвелася, відчуваючи, як струменить вода по моєму голому тілу. Метью вмить завмер, вирячивши очі. А потім відступив крок назад, даючи мені вийти з ванни, і огорнув рушником моє тіло.
Я закріпила рушник на грудях і уп’ялилася на Метью. Коли ж він навіть не кліпнув, я розтиснула руку, рушник упав, і на моїй мокрій шкірі затанцювало мерехтливе сяйво свічок. Метью не зводив із мене очей; його погляд неквапливо рухався моїм тілом, і у мене по спині пробіг легенький дрож приємного передчуття. Він мовчки притягнув мене до себе, і його губи торкнулися моєї шиї та плеч. Вдихнувши мій запах, Метью довгими прохолодними пальцями підняв мені волосся з шиї та спини. Коли ж його великий палець дійшов до пульсуючої жилки на моєму горлі, у мене аж дух перехопило від задоволення.
— Боже, яка ти прекрасна, — пробурмотів він, — така повна життя…
І знову мене поцілував. Я відтягнула його футболку й торкнулася пальцями прохолодної гладенької шкіри. Метью аж здригнувся, відреагувавши так само, як і я, на його перший прохолодний дотик. Я всміхнулася, перервавши поцілунок, і він здивовано відсахнувся.
— Правда ж приємно, коли твоя прохолода зустрічається з моїм теплом?
Метью теж засміявся, і сміх його був такий же чарівливий, як і погляд його очей. Я допомогла йому стягнути через плечі футболку і хотіла була акуратно скласти. Він висмикнув її у мене, зіжмакав і кинув у куток.
— Потім складеш, — нетерпляче мовив він, і його руки знову погладили моє тіло. Вперше великі ділянки оголеної шкіри торкнулися одна одної — теплі з холодними; протилежності нарешті зустрілися.
Тепер я розсміялася, приємно вражена тим, як ідеально суміщалися наші тіла. Торкнувшись його спини, я стала легенько водити пальцями вгору-вниз, і Метью, застогнавши від задоволення, припав губами до моїх грудей і несамовито цілував мене.
Мої коліна підігнулися і я, щоб не сповзти на підлогу, вхопила його за талію. І виявила жахливу недоречність — не зняті піжамні штани! Мої руки перемістилися з талії наперед і розв’язали мотузочку, на якій ті штани трималися. Метью зупинився і з цікавістю за мною спостерігав. Під його пильним поглядом я послабила розв’язану мотузку — і штани упали додолу.
— Ось так, — задоволено сказала я. — Тепер ми на рівних умовах.
— От і ні, — відповів Метью і ступив крок зі штанів, що купкою лежали на підлозі.
Я мало не скрикнула від захоплення, але в останню мить прикусила губу. Утім, таки отетеріла від побаченого.
Досі не бачені мною частини його тіла виявилися такими ж прекрасними і бездоганними, як і ті, що я вже звикла бачити. Дивитися на голого Метью було те саме, що дивитися на ожилу античну скульптуру.
Мовчки він взяв мене за руку і повів до ліжка. Коли ми опинилися в його заштореному просторі, Метью рвучко стягнув покривала, підняв мене і поклав на високий матрац. А потім вклався поруч зі мною і вкрив нас ковдрою. Коли він ліг набік, поклавши руку під голову, то ця його поза, як і поза наприкінці кожного заняття з йоги, нагадала мені зображення середньовічних лицарів в англійських церквах.
Я підтягнула ковдру до підборіддя, трохи соромлячись тих частин свого тіла, які вважала небездоганними.
— Щось не так? — нахмурився Метью.
— Та трохи нервую, от і все.
— Чому нервуєш?
— Бо ще ніколи не займалася сексом із вампіром.
На обличчі Метью відбилося щире здивування.
— І сьогодні вночі теж не займатимешся.
Забувши про ковдру, я рвучко сіла, спершись на лікті.
— Ти заходиш до мене в ванну, дивишся, як я мокра й гола виходжу із води, дозволяєш мені роздягнути себе — а потім кажеш, що сьогодні вночі кохатися ми не будемо?!
— Кажу тобі ще раз: нам нема чого поспішати. Сучасні створіння такі метушливі, такі нетерплячі… — промимрив Метью, прикриваючи мене ковдрою до талії. — Можеш називати мене старомодним, якщо бажаєш, але я хочу насолодитися кожною миттю нашого роману і свого залицяння.
— Залицяння? — обурено скрикнула я. — Та ти ж уже приносив мені квіти й вино. Тепер ти — мій чоловік, принаймні, ти сам так сказав. — Я зісмикнула з нього ковдру. А коли побачила його голе тіло, то у мене знову застрибало серце.
— Як історик ти мусиш знати, що дуже багато шлюбів не починалися одразу. — Його уважний погляд зосередився на моїх ногах та стегнах, і я відчула в них приємну прохолоду, а потім тепло. — Іноді знадобилося багато років залицяння.