— Квач! — Він стрельнув на мене пустотливим поглядом, проти якого неможливо було встояти, і з вибуховою швидкістю та силою рвонув із місця. — Спіймай мене!
Я розсміялася і кинулася бігти навздогін. Мої ноги відривалися від землі, а розум малював чітку картину — як я наздоганяю Метью і торкаюся його широких плечей. Видіння ставало чіткішим, моя швидкість зростала, але прудкість була далека бажаної. Задіявши на великій швидкості здатність до польоту і здатність до передбачення, я не впоралася з керуванням і перечепилася через низький чагарник. Та на землю я не впала — мене підхопив Метью.
— Ти пахнеш свіжим повітрям та деревним димом, — промурмотів він, зариваючись обличчям у моє волосся.
У лісі була якась аномалія, скоріше відчутна, ніж видима, що виявлялася у викривленні світла, відчутті нестримного руху, аурі лихих намірів. Я обернулася і глянула через плече.
— Тут хтось є.
Вітер дув нам у спину. Метью підняв голову, намагаючись спіймати запах. А коли спіймав, то аж сіпнувся і різко вдихнув.
— Вампір, — тихо сказав він, узявши мене за руку, і закляк. А потім штовхнув мене до стовбура найближчого дуба.
— Друг чи ворог? — спитала я тремтячим голосом.
— Тікай. Негайно. — Метью витягнув свій телефон і натиснув на кнопку швидкого набору, який з’єднував його з Маркусом. Почувши голосову пошту, він вилаявся. — Хтось за нами стежить, Маркусе. Сюди — і швидко! — Метью роз’єднав зв’язок і натиснув на ще одну кнопку, яка увімкнула екран текстових повідомлень.
Вітер змінився, і обличчя Метью набуло суворого виразу.
— От чорт, тільки не це! — Його пальці швидко застрибали по кнопках, набираючи два слова, а потім він швиргонув телефон у найближчі кущі.
«SOS. Жульєт».
Метью обернувся і вхопив мене за плечі.
— Скористайся своїми здібностями. Ноги в руки — і тікай мерщій до будинку. Негайно. Це не прохання, це наказ, Діано.
Мої ноги заклякли і не хотіли коритися йому.
— Я не знаю як. Я не можу.
— Зможеш. — Метью, ставши спиною до лісу, притиснув мене до дерева і поклав руки мені на плечі. — Герберт познайомив мене з цією вампіркою дуже давно. Їй не можна довіряти, її не можна недооцінювати. Ми проводили разом час у Франції у вісімнадцятому сторіччі, а також в Новому Орлеані у сторіччі дев’ятнадцятому. Згодом я все поясню. А тепер — тікай.
— Я без тебе не піду, — затялася я. — І хто така Жульєт?
— Це я, Жульєт Дюран, — долетів згори мелодійний голос із легким французьким та ще незрозуміло яким акцентом. — Ми обидва вмить позадирали голови. — Ну й наробили ви удвох лиха!
На товстій гілляці сусіднього клена сиділа неймовірно красива вампірка. Молочна шкіра з кавовим відтінком, волосся, що сяяло дивовижною сумішшю каштанового та мідно-золотистого. Вбрана в кольори осені — коричневий, зелений та золотавий — вона була ніби продовженням дерева. Високі вилиці, величезні карі очі й величезна сила в оманливо тендітній фігурі — в цьому я анітрохи не сумнівалася.
— Я за вами стежила — і підслуховувала. Ваші запахи геть усі переплелися. — Вона докірливо зітхнула.
Я не встигла побачити, як вампірка стрибонула з дерева, але Метью помітив. І перемістив своє тіло так, щоб прикрити мене в момент її приземлення. Коли Жульєт торкнулася ногами землі, він вишкірився на неї. Та вампірка не звернула на нього анінайменшої уваги.
— Я хочу обдивитися її. — І, трохи піднявши підборіддя, вона витягнула голову праворуч, щоб краще мене бачити.
Я нахмурилася.
Вампірка теж нахмурилася.
Метью затремтів.
Я тривожно поглянула на нього, і вона спрямувала свій погляд туди ж, куди і я.
Жульєт повторювала кожний мій порух. Її підборіддя випиналося під тим самим кутом, що й моє, голова була нахилена однаковісінько з моєю. Я наче в дзеркало дивилася.
Хвиля паніки накотилася на мене, а в роті стало гірко. До горла підкотився клубок, і я глитнула. Вона глитнула теж. Її ніздрі роздималися. Раптом вона розсміялася — різко і дзвінко, немов діаманти розсипала.
— Ну то як ти опирався спокусі, Метью? — спитала Жульєт і повільно втягнула носом повітря. — Зачувши її запах, ти мав здуріти від голоду й бажання. Пам’ятаєш оту перелякану молодицю, за якою ми кралися в Римі? Вона мала дуже схожий запах, дуже схожий.