Замість передмови
"Сочинение плохих стихов делает человека намного счастливее, чем чтение самых распрекрасных стихотворений."
Герман Гессе
Вони говорять: "Слово не твоє!"
Із кожного уривку постає:
"Мовчання - золото! Збирай свій капітал!
Твої слова - не єресь, не скандал.
Як краплю в море зрониш- не знайдеш.
А хтось у це закоханий без меж,
а хтось несе як щит,
трима як меч,
катам рубати голови із плеч
іде крізь біль до танців на дахах,
а ти слова ці чавиш мов комах.
А ти не маєш снігу і вогню,
неба й землі
і, навіть ту струну,
одну єдину,
що реве цей марш,
не маєш права мучити.
Пробач.”
*
Таке життя
німуєш, то й німуй.
А як дістало плакати — римуй!
Кричи себе в туман або у дим!
Лиши себе на пам*ять хоча б тим,
хто зирить в очі й не шука ікон.
А далі все складеться у закон:
Життя не бій, та ти у нім війна!
Немає сили випити до дна,
ще дужче прикладай туди зусиль
і все ж осиль.
26.10.2019р.
Вечірня молитва
"Для щастя потрібно щось робити, щось любити і в щось вірити."
Джозеф Еддісон
Кожен вечір рахую глибокий твій вдих і видих,
Кожен ранок шукаю чи молитов, чи клятов.
Що на цей раз будеш мені винен?
Як тепер ти станеш мені катом?
Я б рахувала миті коли з тобою,
Мало було шукати тепла й пробачень,
Нині немає ні відгуків, ні побачень.
Небо мовчить.
Ну а я?
Я ходжу під небом.
Небо мовчить ну я?
Чи сліпа, чи зряча?
Гарна порада: не знаєш про що - вигадуй,
Сотеньку бід і до кожної з них пораду.
Ось тобі фарби, змалюй ними цей ватман!
Нині немає сонця в моїй палітрі,
Є лише ночі в котрі розкладала карти.
Випало нам по пів-літа, і по-пів літри
горя розпити
і пустимось танцювати.
В дикий танок біля самого краю світу,
чи тихим поступом там, де зросли ікони.
Я буду плакати, буду тобі радіти,
З крові й кісток збудую тобі корону.
Все величатиму...
Та жди, та крокуй обачно!
Слава не любить ні стриманих, ні пихатих,
А доки ми невідомі братам і сестрам,
Застрибуй у душу,
будемо танцювати.
Снилось мені, що впала опора світу,
Мій елефант, сиджу на твоїй шиї.
Й рахую нам двом секунди, дощі, билини.
Може про нас розкажуть маленьким дітям?
Певно не скажуть, та я й не бажаю злого!
Скільки життя, а нічого в нім робити,
І шлях до зими довгий, почни з малого...
19,05,2020р
Він
«Каравеллы мои тонут, Шейлок –
Ты ее из меня вырежи!
Говорят, единицы выдержат,
На достойных ножи точат шельмы.
Когда кровь твою всю уже выпито,
Когда правду под прессом выпытал,
Я тебя через месяц выкричу...»
(с) Бумбокс «Дыши»
Що ти лишила крім сумних пісень?
Що ти дала окрім цього пера?
Чи обходити світ мені усей
і не знайшовши де схилить чола
до руг чи ніг, чи іншого чола,
порвати ноти і співати серцем?
Чи ще так роблять?!
Як у цьому герці знайти себе?
Як врятувати серце?
Як вигребти із попелу руками,
коли боїшся попекти руки?
Ти хоч би впала на сліди струмками
своїх думок,
злічить мої думки!
Бо де ти є?!
Шукаю. Не знаходжу.
Тиняюсь хатою з кінця, в куток,
з кутка,
шукаю по покуттях бога,
приречений сідаю за листок,
й не маю слів,
й не знаю де шукати,
й не знаю чи існує те знання.
Що ти лишила крім одної карти,
що випала нароком з рукава,
і не зітліла як би я не злився…
Як би тобі добра чи зла бажав.
Пройшов би час і я під ним схилився,
але не впав…
Що ти лишила крім ножа й кресала?
Й скоринки хліба не дала до рук.
Вже скільки я без тебе не писав би - то пустий звук.
І все тепер у бідності і скруті,
злиденне навіть сонце у вікні,
сиджу край нього,
і дивлюсь на руки,
і все в мені вглядається у них…
24,03,2020