Чому я не залишився тут, поза межами видимості, доки вони не пройшли вгорі?
Щойно така малодушна думка просочилася синапсами мого мозку, я зрозумів, що це дурна ідея. Один спалах ліхтарика — і мене б виявили. Я витерпів упродовж дня таке напруження та зазнав стількох небезпек не для того, щоб мене злапали тепер через страх намокнути. Чи бути з’їденим невидимими монстрами. Тут океан безпечний, інакше ним не дрейфували б увесь день прогулянкові судна.
— Плавунькай, Джиме, плавунькай, — пробурмотів я та ковзнув у море.
Коли вояки дісталися до воріт, я вже відгріб досить далеко від стіни та ладнався негайно пірнути, якщо вони посвітять чимось у мій бік. Вони не посвітили. Я побачив, як один із них відімкнув ворота, а тоді знову замкнув їх після всіх. А тоді вони знову попрямували далі. Аварійно-рятувальна група чи, може, несподівана перевірка, чи ще якийсь інший нецікавий військовий маневр. Я розвернувся та поплив до берега.
Що далі? Наближалися вогні променаду, і моя проблема загострювалася. Як мені, босоногому, змоклому до нитки чужинцеві без крихти знань про цю землю, вийти на берег і прослизнути непоміченим? Очевидно, це зробити нелегко. Між мною та вогнями зринув темний силует. Якийсь корабель. Якийсь порятунок?
Я неквапом поплив між пришвартованими прогулянковими суднами. Мені було видно, що на віддалі окремі з них освітлені, але тут панувала темрява. Чи зайняті вони? Схоже, ні: якщо там були люди, спати їм ще рано. Хотілося сподіватися, що це веселі спортсмени ступили на берег після напруженого дня розваг.
На тлі зірок заворушилася тонка щогла. Вітрильник, невеличкий. Я волів чогось більшого. Тож поплив далі, доки наді мною не розкинувся темніший силует. Без щогл — отже, якесь самохідне судно. Я проплив уздовж нього до корми, а там намацав пальцями прикріплену до неї драбину. Щабель за щаблем, стікаючи краплями води, я вибрався з моря на корабель. Світла зірок і вогнів уздовж берега вистачало для того, щоб розгледіти сидіння з подушками, кермо — і двері, що могли вести донизу. Я підкрався до них, знайшов ручку та спробував її повернути. Замкнено.
— Добрі новини, Джиме, ніде правди діти. Якщо їх замкнено, то тут є щось таке, що варто вкрасти. На це варто подивитися.
Я так і вчинив. Для вправного фахівця із замків темрява — не перешкода. Обережними рухами відмички я обстежив механізм дуже простого замка. Відсунув його вбік і відчинив двері.
Далі довелося працювати поволі. Якщо там і було освітлення, я не хотів його вмикати. Тому працював навпомацки. Але будь-яке мале судно має певну логіку, якої потрібно дотримуватися. Койки на носі вздовж корпусу. Рундуки внизу, полиці вгорі. Добряче погримівши, пововтузившись, настукавшись головою й налаявшись, я зібрав свої скарби в ковдру, відніс їх на палубу та розклав там.
Те, що здавалося схожим на пляшку з кришкою, було пляшкою з кришкою. Я відкрутив кришку й понюхав. Тоді опустив палець усередину та спробував на смак. Дуже солодке вино. Не те, чим я напиваюся зазвичай, але після морської води, якої наковтався, це було раєм. Знайшлася металева коробка з якимось черствим хлібом чи печивом, об яке я мало не поламав зуби. Я облив його вином, трохи пом’якшив і зжер. Низько гикнув і став почуватися краще.
Я перебрав решту своєї здобичі. Там були книжки й коробки, предмети незрозумілої форми та дивних обрисів. А ще вбрання. Дуже прозора спідниця, що була не в моєму стилі. Зате в моєму стилі були інші предмети одягу. Я відібрав усі інші речі, на перший погляд, начебто не призначені для прекрасної статі, а тоді роздягнувся та приміряв окремі з них. Я гадки не мав, наскільки добре вони пасують один до одного, та це все ж був своєрідний костюм. Штани були відверто завеликі, але це виправив відрізок каната в ролі паска. Сорочка пасувала мені краще, а куртка, що сягала до колін, може, й повинна була мати таку довжину. Черевики були завеликі, проте залишилися на моїх ногах після того, як я напхав до їхніх носаків тканини. Це виявилося найкращим виходом із ситуації. Тоді я роздягнувся та знову вдягнувся у своє мокре вбрання, поклав новий костюм у бляшанку, в якій раніше лежав хліб, а її загорнув у матеріал, що, як я сподівався, був водонепроникним пластиком.