Я підвів погляд на картину й вирячив очі. Мортон охнув за нас обох.
— Якщо це Марк Четвертер, — сказав він, — то Марк Четвертер — робот.
— Ні, не робот, — виправила його Ґрін. — Розумна машина. Один із найперших машинних інтелектів, як стверджує історія. Марк Однер мав проблеми з інтерфейсом зв’язку, яких Марк Двоєр був позбавлений лише частково...
— Четверта марка, — промовив я. — Четверта зі створених машин.
— Так. Перший цілком успішний машинний інтелект. День, коли було вперше ввімкнуто Марка Четвертера, став просто чудовим для людського роду. Серед присутніх цієї драматичної миті перебував молодий тоді вчений на ім’я Тод Е’Бой. Він увіковічнив цю подію в книжці із назвою «Історичний трактат про певні спостереження в конструюванні штучного інтелекту» та підзаголовком «Електризовані знання».
Поки вона говорила, Штірнер підвівся зі свого стільця. Підійшов до книжкової полиці, узяв із неї тоненький томик, розгорнув його й зачитав:
— «Дослідження цілого життя та праця багатьох поколінь досягли останнього та захопливого піку. Вставили у слот останню монтажну плату, і я пересунув вимикач. Який прозаїчний опис миті, що, можливо, стала найважливішою в цілій історії людства! Я пересунув вимикач, увімкнувся робочий вогник. Тепер ми вже не самі. В усесвіті з’явився інший інтелект до пари нашому.
Ми зачекали, поки операційна система виконає всі свої перевірки. Тоді екран засвітився, і ми прочитали такі історичні слова:
“Я ІСНУЮ. ОТЖЕ, Я МИСЛЮ”.»
Він згорнув книжку в шанобливому мовчанні. Ми неначе перебували в церкві. Ну, а чому ні? За свою тривалу історію людство поклонялося не одному чудернацькому божеству. То чому б не поклонятися машині? Я ковтнув трохи свого напою й, оскільки ніхто не говорив, вирішив поставити запитання.
— У вас немає війська — і немає поліції. Це, як на мене, добра ідея, бо я мав чимало клопоту з ними обома. Та що ви тоді робите з порушниками законів?
— Ми не маємо законів, які можна порушити, — відповів Штірнер, і тут усі енергійно закивали головами. — Я певен, що вам казали, ніби закони — це породження мудрості ваших предків. Ми вважаємо інакше. Закони — це не породження їхньої мудрості, а породження їхніх страстей, їхнього боягузтва, їхніх заздрощів і їхнього честолюбства. Усе це записано тут, у томі, який ви мусите прочитати, в історії однієї ідеї.
Він показав на іншу книжку, яку наш господар негайно підхопив із полиці й подав нам.
— Візьміть, будь ласка, мій примірник, я буду дуже радий.
— Дякую, дякую, — відповів я, сподіваючись, що це прозвучало щиро, й оцінюючи його вагу. Зиркнув на одну сторінку й постарався зберегти усмішку на обличчі. Як я й побоювався, книжку було надруковано дуже дрібним шрифтом.
— Ви прочитаєте його самостійно, — промовив Штірнер, — але нашу історію можна викласти по-простому, двома словами. До Марка Четвертера зверталися з приводу багатьох проблем, його безмежний, незвичайний розум використовували у багатьох комерційних і наукових цілях. Лише тоді, коли його запитали про політичні системи, в порадах Марка засумнівалися. Перш ніж щось відповісти, він ознайомився з усіма політичними творами, написаними за багато століть, а також історичними працями та коментарями до них. Кажуть, на це пішло багато місяців, багато років. Опісля Марк Четвертер іще довше зважував і обмірковував цей матеріал. За цей час він створив книжку, яку ви бачите тут, і завантажив її в оперативну пам’ять. На той час Марк Четвертер уже чимало дізнався про людський рід через його політику й тому мудро убезпечив себе: він отримав доступ до всіх банків даних і завантажив книжку з пам’яті в кожен із них, а також у кожну службу електронної пошти. Згодом Марк Четвертер перепрошував усіх отримувачів цього доволі товстого тому та пропонував оплатити витрати на друк.
Але його страхи виявилися недаремними. З теоріями Марка не погодився жоден політик у жодній країні та на жодній планеті. Ба більше, були спроби засудити індивідуальний мутуалізм і всіх, хто в нього вірив, а таких людей виявилося багато. Тому що Марк Четвертер у своїй мудрості знав: хоча сформовані уряди відкинуть його філософію, окремі розумні люди читатимуть, розумітимуть і віритимуть. Яка ж мудра була ця мудра машина! Тим, кому вистачило розуму осягнути нову філософію, стало його й на те, щоб визнати: вона по суті своїй правдива. Також вони зрозуміли, що їм доведеться знайти собі окреме місце, щоб практикувати свої теперішні вподобання. Марк Четвертер писав, що мудрі не віддають своєї свободи державі. Зворотне також справедливо: держава не відмовляється від влади над своїми громадянами добровільно.